Я вийшла заміж доволі пізно, у віці 33 років. Якось не щастило мені з особистим життям настільки, що я вже втратила надію.
Але потім я зустріла Романа. Він був на 4 роки старшим за мене, уже розлучений, в попередньому шлюбі у них з дружиною було двоє дівчаток, віком 9 і 4 роки.
На момент нашого знайомства Роман вже був розлучений, тобто з сім’ї я його не забирала.
Після того, як він пішов від дружини, він жив у своєї мами. А в мене була своя двокімнатна квартира.
Ми почали зустрічатися, і дуже закохалися один в одного. Я не могла зрозуміти, як дружина могла не цінувати, і просто так відпустити такого чудового чоловіка.
Про причину їхнього розриву я достеменно не знаю, Роман не хотів про це говорити.
Потім ми вирішили, що будемо жити разом. Роман зробив мені пропозицію, ми розписалися і стали жити у мене.
Про своїх дітей чоловік сказав мені відразу. Я знала, що він – чудовий батько, який не залишить доньок без піклування, але не думала, що мені буде так важко в цьому всьому жити.
Чоловік непогано заробляв, але значна частина грошей йшла в попередню сім’ю, тому що крім аліментів він купував дітям все, що просила його перша дружина.
Я нічого не говорила, бо розуміла, що це його рідні діти. Але я втомилася трохи від цього.
Я сама працювала і непогано заробляла, тому забезпечувала і себе, і нашу сім’ю.
А чоловік лише розводив руками, мовляв, дітям треба. А треба було завжди щось, і я постійно з цим мирилася.
До того ж, чоловік не припиняв спілкуватися з своєю колишньою дружиною. Вона могла подзвонити йому чи написати в будь-якій годині дня чи ночі, бо справа йшла про їхніх спільних дітей.
Частенько на вихідних я залишалася сама, бо Роман пообіцяв дітям, що зводить їх в піцерію чи в парк. Мене на ці прогулянки він не запрошував.
Я люблю свого чоловіка, але я дуже втомилася ділити його з його попередньою сім’єю. От чесно, я навіть не уявляла, що мені буде так морально важко.
Що тепер робити – я не знаю? Розлучатися? Чи народити чоловікові спільну дитину?
Може хтось з читачів має більше досвіду, ніж я, і дасть мені якусь цінну пораду – як правильно вчинити в моїй ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Нещодавно батько мені подзвонив. Він робить це рідко, тому я здивувався. Він сказав, що в них з мамою пенсія мізерна, а в мене зарплата 16 тисяч гривень, їм зараз важко живеться, тому я маю допомагати батькам і щомісяця надсилати їм 4 тисячі гривень. Я промовчав і став думати, як я маю це дружині сказати
- На своє весілля я запросила з села найкращу подругу свого дитинства. Мар’яна приїхала щасливою, я думала вона радітиме за мене. Але лише після весілля мені мама розповіла, що вона зробила в церкві
- Мою подругу Катерину залишив чоловік, просто до іншої пішов. Катя взяла дітей і до батьків в село поїхала. Андрій аж помолодшав, хоча йому вже 46 років було. Він одружився вдруге, у нього з’явилася дитина і стали вони жити щасливо. А коли 3 роки минуло, став щовечора телефонувати Катерині
- Нещодавно я дізналася, що чоловік знайшов іншу, зустрічається з нею давно. Степан не виправдовувався, а спокійно про все розказав. Ми живемо в його квартирі, йти мені нікуди, лише залишається їхати з дитиною до батьків в маленьке село. Але і там все складно
- Коли ми з Ольгою розлучилися, я був дуже щасливий, радів, сподівався, що знайду собі кращу. Та дні за днями минали і я зрозумів, що втратив дуже хорошу людину. Я знав де працює Ольга, коли вона повертається з роботи і одного вечора став її чекати