Коли ми одружилися, то як більшість молодих сімей не мали власного житла.
З роботою ні у мене, ні у чоловіка теж не дуже складалося, тому йти на знімну квартиру ми не могли собі дозволити.
В результаті ми розуміли, що нам треба йти до чиїхось батьків.
Я сама родом з села, тому повертатися до моєї мами теж був не варіант, адже в селі я не бачила жодних перспектив.
То ж ми вирішили жити у мами чоловіка, він запевнив мене, що це тільки на перший час, а далі він щось придумає.
У свекрухи була двокімнатна квартира, в якій вона жила сама.
Одну кімнату вона віддала нам, але кухня у нас залишалася спільною.
Як я не старалася, але чесно скажу, стосунки у нас ніяк не складалися.
Постійні закиди, то зварила не так, то білизну попрасувала не так, то про її сина погано турбуюся.
Постійний контроль всіх моїх дій. З чоловіком у нас виникали непорозуміння все частіше і частіше.
Вирішили поговорити. Прийшли до висновку, що потрібно щось міняти, бо нічим добрим це не закінчиться.
На той час ми вже заробляли трохи більше, тому пішли на знімання.
Цей крок пішов нам на користь, все налагодилося і ми серйозно задумалися над поповненням в нашій родині.
Але я відразу чоловікові сказала, що спочатку нам треба подумати про власне житло.
Тому ми порадилися і вирішили разом їхати на заробітки в Чехію. Там вже кілька років працювала моя тітка з дядьком. Вони нас туди і забрали.
Тітка завжди вважала, що чоловікові і дружині якщо їхати на заробітки, то тільки разом.
У нас в селі багато чоловіків поїхало на заробітки, але потім не всі повернулися до своїх дружин.
То ж моя тітка 10 років тому поїхала разом з своїм чоловіком.
Її в селі багато людей засуджували, мовляв, дітей кинула на маму, а сама чоловіка пішла пильнувати.
Але тітка на це не зважала. Вона завжди говорила, що чоловіка далеко і надовго від себе відпускати не можна.
То ж вона мені теж порадила їхати разом – мовляв, так і на квартиру швидше заробите, і чоловік буде біля тебе.
Я теж вважала, що якщо їхати, то тільки разом, і ми подалися в Чехію.
Стали працювати, разом гроші складалися значно швидше.
Через шість років нам вдалося купити квартиру, і ми повернулися додому.
Тоді я вже чекала дитину, і ми планували вже більше нікуди не їхати.
І тут свекруха вирішила нас здивувати, сказала, що свою квартиру вона здасть квартирантам, а сама переїде до нас, щоб допомагати з дитиною.
Але я відразу попередила, що мені це не потрібно, і що ми самі справимося.
Вона мовчки взяла свої речі і пішла, навіть не грюкнувши дверима!
Я думала все – мало того, що я була не нормальною невісткою, тепер стала взагалі ворогом народу.
І справді, якийсь час свекруха на мене ображалася і не спілкувалася зі мною.
Але минуло кілька років і своє ставлення до нас свекруха переглянула.
Приїжджає в гості, і онука до себе іноді забирає на вихідні. В домашнє моє господарство не втручається взагалі. Я навіть іноді за нею сумую.
Зараз вона мені каже, що я – найкраща невістка, і що з такою дружиною її син в надійних руках.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
