Мені 75 років, я заробітчанка, вже 22 роки в Італії. Все, що заробляю, я додому висилаю.
В грудні я втратила роботу, і вже більше місяця живу на квартирі в Римі, за яку ще й плачу по 8 євро за добу.
Моя рідна сестра, яка залишилася в Україні, кличе мене додому, каже, щоб я вже їхала, досить з мене тих заробітків.
Але я не можу все тут кинути, бо маю двох внуків, яким треба допомогти.
Старшому внуку, Олегу, 32 роки, молодшому, Сергію, 27.
Внуків я люблю і допомагаю, бо крім мене, нема кому їм допомогти.
Моя дочка, їхня мама, з чоловіком давно розлучилася. 15 років тому вона дітей своїй свекрусі залишила, а сама в Чехію подалася.
З часом вона там заміж вийшла, і про дітей своїх забула.
Хлопців виховала та друга бабуся. А я їй допомагала, гроші висилала.
Двом внукам я вже по квартирі купила, тепер хлопці живуть окремо.
Старшому я купила автомобіль Audi, він такий собі захотів на 30-річчя.
Ну а тепер і молодшому треба купити. Він каже, що хоче Mercedes-Benz. Якісь гроші я вже наскладала, а до його 30-річчя планую ще щось заробити, і куплю дитині машину.
Пішла я на початку січня на апунтаменто, на роботу влаштовуватись, італійка шукала своїй 77-річній мамі бадантку.
Коли вона почула, скільки мені років, то відмовилася брати мене на роботу, сказала, що мені самій вже скоро доглядальниця буде потрібна.
Але я надії не полишаю, я себе ще добре почуваю, тому буду шукати роботу в Римі. Тут є ще й старші за мене заробітчанки, і ніхто додому не поспішає.
Я себе ще добре почуваю, тому буду працювати, скільки зможу.
Сестра моя ніколи на заробітках не була, вона мене не розуміє. І сварить постійно, каже, що хлопці мої давно виросли і мали б вже самі на себе заробляти, а гне чекати на мої євро.
А мені шкода дітей, вони ж росли як сироти при живих батьках. Як на мене, напрацюватися вони ще встигнуть.
От приїду я додому, тоді вже хай вони працюють і мене доглядають.
Але моя сестра в це не вірить. Каже, щоб я збирала собі трохи грошей на старість і поверталася, бо надіятись на когось не варто.
Не знаю, хто з нас правий. Я ж хочу, щоб було як краще, я ж для внуків стараюся. Що я роблю не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
