Вісім років тому я видала заміж свою доньку. Весілля було дуже скромним, бо у мене не було грошей, а влазити в борги я боялася.
Донька тоді дуже замутилася, адже вона хотіла пишного торжества, з сукнею, квітами і гостями. Але довелося обмежитися просто розписом в РАЦСі і сімейними посиденьками.
З чоловіком я розлучилася дуже рано, тому доньку ростила сама. Працювала, але грошей ніколи не було достатньо. Я дуже дбала про те, щоб донька освіту отримала, а все інше, я сподівалася, вона сама собі заробить.
І ось, відразу після закінчення університету, донька прийшла якось додому, і повідомила, що вона планує виходити заміж, хлопець зробив їй пропозицію.
Я знала, що донька зустрічається з хлопцем, але не думала, що вона збереться заміж в 22 роки, тому до весілля я була зовсім не готова.
Прийшов майбутній зять з своєю мамою до нас в гості, щоб все обговорити. Хлопцю 25 років, працює, але отримує невисоку зарплату. Житла свого немає, грошей теж.
Сваха, начебто, непогана жіночка, але, як і я, без грошей. Стала вона руками розводити, що теж грошей немає. От ми і вирішили весілля не робити, а тільки розписатися.
А далі виникла ще одна проблема – де молодятам жити після одруження? В мене однокімнатна квартира, і в свахи – однокімнатна квартира.
Для оренди житла у них коштів не вистачить, бо працював лише один зять. Я сподівалася, що донька от-от роботу знайде, але вона мені сказала, що чекає дитину, тому вони і так поспішають з одруженням.
Я всю ніч не спала, думала, що тепер робити. А зранку я зателефонувала майбутній свасі і сказала, що нам треба зустрітися. Вже при зустрічі я їй запропонувала нам обом їхати разом на заробітки в Італію, адже удвох ми швидше зможемо зібрати на житло молодятам.
Неля, моя сваха, була не готова до такого повороту, але пообіцяла, що подумає. І на наступний день вона мені зателефонувала і погодилася.
Відразу після одруження наших дітей, ми дві з свахою поїхали на заробітки в Італію. В свою квартиру я впустила молодят.
Сваха виявилася чудовою в спілкуванні жінкою, з нею дуже легко робити будь-які справи. За три роки ми разом заробили нашим дітям на квартиру, зараз вони вже живуть в ній.
Але на цьому ми не збираємося зупинятися, бо треба і про себе подбати, набридло жити в однокімнатній квартирі.
Свасі моїй теж дуже сподобалося в Італії, вона наче ожила. Неля вже багато років вдова, і з сином вони жили дуже скромно. Вона за свої 52 роки моря жодного разу не бачила, нарешті в Італії побачила.
Та й грошенят Неля вже трохи заробила. Тепер у неї є багато мрій, каже, що життя лише починається в 50.
Сваха не може мені надякуватися, що я її витягла в Італію.
Отак, ми хотіли дітям допомогти, а в результаті, допомогли і їм, і собі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
