Як мама, яка виростила двох синів, можу з впевненістю сказати, що для жінки догляд за дітьми, підтримання порядку в домі і приготування їжі – свята справа. Я собі не уявляю, щоб в мене вдома був бардак чи не зварений обід. І це я на роботу ще ходила. Я якось звикла все встигати і ніколи не жалітися на життя.
Рік тому одружився мій молодший син. Дружина, на перший погляд, здалася дуже милою і вихованою дівчиною. Але це тільки здалося. Тепер вона такі фокуси показує, що для мене це просто неприйнятно.
До весілля вона ще намагалася вести себе більш-менш чемно і належним чином. Але як тільки отримала штамп в паспорт, її наче підмінили, стала зовсім іншою. Але це, як кажуть, не моя справа. Вистачить, що син залишається людиною, яка поважає і шанує старших.
Він у мене взагалі дуже хороший. Самостійно відкрив свою справу і сам її розкрутив. Купив собі трикімнатну квартиру, машину. Тепер міцно стоїть на ногах і мені допомагає. Я йому за це дуже вдячна.
Поки він жив один, я регулярно приходила до нього додому, прибирала і готувала їсти. Квартиру намагалася тримати в чистоті і порядку. Квартира у нього велика, трикімнатна, з сучасним ремонтом. В такій приємно навіть прибирати, хочеться тримати її в чистоті. Після появи невістки, я вирішила, що пора віддати борозну правління новій господині. Краще б не віддавала.
Вона виявилася такою ледаркою, що в мої рідкісні відвідування молодих, я стала помічати, що квартира потихеньку приходить в запущений стан. Спочатку я якось натякала дружині сина, що прибирання слід робити постійно. Тим більше що вона нічим не обтяжена і часу у неї для цього більш ніж достатньо.
Але у відповідь я чула тільки пусті відмовки, а результату все не було. Сподівалася, що поява немовляти зможе її перевиховати, так як з’явиться відповідальність за дитину. Але з народженням дитини нічого не змінилося, а стало ще гірше.
Наприклад, в квартирі на підлозі стоїть біла плитка. Природно, що її треба мити щодня. Але невістка так не вважає, тому підлога у них завжди брудна. На кухні гора немитого посуду, хоча є посудомийка. Я кажу, невже так важко закинути все в посудомийну машину?
Коли народився онук, перші місяці мені дозволили пожити з молодими, щоб допомогти молодій мамі. Я дуже цьому зраділа. Хоч за онуком пригляну, так мені буде спокійніше. Квартиру я, природно, підтримувала в чистоті, як і належить. І що дивно, невістка жодного разу не запропонувала мені допомогти.
З приводу приготування їжі у невістки взагалі окрема стаття. Готувати вона не любить, просту їжу не їсть. Їсти краще в ресторанах. Але син повертається додому пізно і втомлений, йому залишається тільки в ресторан вести дружину, вигулювати!
І знову ж, я не можу спокійно дивитися на те, що мій син ходить голодний. Я ж знаю, як він любить смачні котлетки чи вареники. Тому, коли дитина спала, я ставала на кухню і готувала. Я впевнена, що вареники ліпити невістка не вміє, але і вчитися не хоче. Коли я їх готувала на кухні, вона сиділа на дивані з телефоном.
Слів просто немає! І звідки стільки гонору і зарозумілості у цієї дівчинки в її двадцять років! Як не дивно, але і домашня їжа їй йде прекрасно, коли я приготую, вона не відмовляється. Хотіла поговорити з сином про невістку і її поведінку. Але він її дуже любить. Не хочу псувати стосунки зі своєю дитиною через це непорозуміння. Час все одно розставить все по своїх місцях.
Зараз онук уже підріс. Відчуваю, що скоро мене попросять, так би мовити, відселитися. Але мене хвилює тільки одне питання: як зробити так, щоб і дитина була під наглядом, і син нагодований? Сподіватися на молоду маму марно. Що мені робити? Боюся залишати їх самих – пропадуть…
Фото ілюстративне – muravey.click.
