fbpx
Життєві історії
Я вмовив дружину купити дачу. Навесні вона мені ще трохи допомагала садити розсаду, сіяти моркву й цибулю, а потім їй набридло і все заросло бур’янами. Влітку працював лише я, дружина сиділа біля телевізора. А в серпні на дачу вона не приїхала, не хотіла копати картоплю. І мені стала допомагати сусідка Світлана

Коли син одружився, наше життя з дружиною дуже змінилося. З’явилася якась звичка і байдужість. Ми вдвох в квартирі могли й день не розмовляти, дружина спілкується з усіма по телефону весь день, дивиться телевізор. А мені й зовсім засумувалося.

Тоді я запропонував дружині купити дачу. Ми б з нею разом їздили туди влітку, щось робили, мали б свої овочі і фрукти, більше спілкувалися, адже спільна справа завжди зближує. Дружина не дуже хотіла купувати дачу. Але мені вдалося її вмовити.

Ще навесні Світлана мені допомагала садити розсаду, сіяти грядки. А потім їй це набридло, все стало заростати бур’янами. Загалом влітку на дачі працював лише я, а дружина весь час проводила біля телевізора, казала, що це не для неї, умов ніяких немає, навіть їсти доводилося мені готувати.

А в серпні вже навіть не їхала зі мною, бо знала, що потрібно копати картоплю, а їй це не потрібно.

Я з усім справився сам. а нещодавно познайомився з нашою сусідкою, вона дуже хороша жінка, живе сама, діти за кордоном, чоловіка не стало давно. У нас багато спільного, їй теж подобається працювати біля землі. Я закохався, хоча маю поважний вік. Мені хочеться провести решту життя з цією людиною. Але не знаю, що не це скаже син і наша родина. Напевно прийдеться зробити грубку і взимку ми зимуватимемо тут з Світланою.

З дружиною ми вже чужі люди, в нас нічого спільного не залишилося, бачу, що я їй вже не потрібен.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page