Я влітку в Польщу на заробітки поїхала, то щось трохи мала відкладено. Також у молодшого сина було своїх півтори тисячі євро. За його і наші гроші ми і купили цю машину, яка тепер стала предметом сварок і непорозумінь в нашій родині. Старший син з нами не спілкується, хоча ми і живемо під одним дахом. На брата він теж скоса дивиться. А мені так прикро від цього, що словами не передати

Мені 48 років, я мама двох дорослих синів, які поки-що живуть зі мною.

Старшому сину 25 років, молодшому 20. Обидвох своїх дітей я люблю однаково, але мушу визнати, що вони надто вже різні.

Нещодавно я молодшому сину машину купила, недорогу, але він дуже хотів, і ми з чоловіком вирішили зробити йому такий подарунок на день народження.

Тепер зі мною не розмовляє ні старший син, ні мої батьки, ні батьки чоловіка. Всі вони вважають, що я вчинила неправильно по відношенню до старшого сина, образила його, так би мовити.

– Мені на 20-річчя ви машину не купували, – ображено заявив старший син. – А йому з якої радості?

– Навіщо робити таку різницю між дітьми? – не перестає мене картати свекруха.

– Яка ти після цього мама? – сварять мене мої батьки. – Ми вам з сестрою двом все завжди порівну давали!

І ніхто з них не хоче зрозуміти, чому я так зробила. Справа в тому, що ми старшому сину витратили величезну суму на навчання, він на віть за кордоном два роки вчився.

Але наші зусилля не принесли результатів, бо тепер він ніде не працює, а досі ще себе шукає. Простіше сказати – живе за наш кошт.

А молодший закінчує університет сам, він вчиться на державній формі навчання, і до того ж, умудряється підробляти вечорами – працює барменом в кафе, і приносить непогані чайові.

То як таку дитину не підтримати і не допомогти? Гроші у мене були, я влітку в Польщу на заробітки поїхала, то щось трохи мала відкладено. Також у молодшого сина було своїх півтори тисячі євро. За його і наші гроші ми і купили цю машину, яка тепер стала предметом сварок і непорозумінь в нашій родині.

Старший син з нами не спілкується, хоча ми і живемо під одним дахом. На брата він теж скоса дивиться.

А мені так прикро від цього, що серце розривається. Я ж їх двох однаково ростила, однаково любила.

Машину купили спочатку молодшому, бо він мріяв про неї останні 2 роки. А старший навіть не згадував про те, що теж хотів би мати авто.

І що тепер робити? Купила машину і зробила ворогами дітей.

Як мені тепер бути? і що я не так зробила?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page