Мені 37 років, я одружений, є дочка 15 років. Три роки тому, коли в сімейному житті все було дуже одноманітно, я зустрів жінку. Їй теж 37 років. Звичайна приємна жінка, не скажу, що супер дама, але приваблива. Познайомилися. Ірина натякнула, що не проти нашого спілкування.
Почали ми зустрічатися, приємно час проводити. До неї особливих почуттів не було. Як вона розповіла про себе, працювала в хорошій конторі, керівником відділу, забезпечувала себе самостійно. Я дарував їй хороші подарунки, не скупився. Вона сама мене просила, говорила, що їй потрібно, я все купував. І грошей підкидав.
В один прекрасний день Ірина мені каже, що я з нею зустрічаюся, значить, не байдужа мені. Досить вже ховатися по кутах, а давай заводити сім’ю. Вона ніколи заміжньою не була. Весь свій час присвятила кар’єрі. Я їй відповів, що не збираюся йти з сім’ї, навіть думати не буду, тому запропонував припинити наші відносини.
Звичайно, вона засмутилася. Через тиждень після розставання вона просить приїхати. Я приїхав. Ми поговорили. Вона попросила мене про послугу. Ірина сказала, що хоче дитину, і на цьому ми ніколи більше не зустрічаємося, що їй від мене нічого не потрібно, і вона сама виховає і бути утримувати дитину.
Пообіцяла, що якщо у неї буде дитина, більше нічого і ніколи про неї не почую. Я погодився. Чому б не допомогти жінці. І ось сталося, Ірина повідомила мені, що чекає дитину. Ось тоді Ірина показала себе справжню. За 3 роки зустрічей з нею мені здавалося, що я її знаю. Але виявилося, зовсім не знаю. Весь час вона не відставала від мене. Давай гроші, роби ремонт в квартирі шикарний, купуй мені все, що мені потрібно і не потрібно.
Народила вона сина. У мене до дитини ніяких почуттів немає, ну так вийшло. Про все дізналася моя дружина. Довелося на колінах пояснювати дружині всю ситуацію, просив прощення за скоєне. Вона на мене дуже образилася, але все ж живемо поки разом.
Я люблю дружину, і щиро каюсь, що так вийшло. Тоді вирішили з дружиною запропонувати їй наступне. У престижному районі купили Ірині однокімнатну квартиру, зробили ремонт, я проконтролював, щоб квартира була оформлена на дитину. Запропонували квартиру здавати за непогані гроші. Це свого роду були б непогані аліменти. Потім коли дитина виросте, вже буде забезпечена житлом.
Це все для того, щоб вона зникла з нашого життя. А то дійшло до того, що вона дзвонить дружині і просить її купити підгузники і привезти їй. Дружина просто ошелешена від такого нахабства. Ірина погодилася на нашу пропозицію. Квартиру здала, отримує гроші.
Але на цьому все не закінчилося. Тепер вимоги тривають. Гроші подавай. Про мої доходи, які я декларую в податкову, вона знає. Якщо я буду платити аліменти їй офіційно, то цього вистачить не тільки на дитину, а ще й безбідно прожити і їй.
Крім квартири і доходу від здачі в оренду, я тепер змушений ділитися своїми офіційними доходами. Ось я попав. Її подруги їй в долоні плескають, кажуть, що молодець Ірина, гарно влаштувалася, уміло все провернула, забезпечила безбідне життя.
Мене мучить совість, що попався на гачок, та ще й дружина важко все це переживає. Я ні в якому разі не виправдовую себе. Визнаю, що зробив помилку, тепер доведеться дорого заплатити за неї. Особливо шкода дружину, вона ні в чому не винна. Ірина дуже хитра, і візьме все що захоче. Навіть не соромиться дружині дзвонити і ввічливо і ласкаво вимагати від неї щось.
Наварив я каші. А історію розповів тому, щоб ще раз засвідчити, що зрада ще ніколи і нікого не довела до добра.
Фото ілюстративне – pravoslavie.
