Я одружився дуже рано, і в цьому вбачаю головну причину усього, що зі мною сталося. Мені було двадцять років, а дружині вісімнадцять, коли ми понесли заяву до РАЦСу. Коли про це почула моя мама, зробила скандал. Та це нічого не дало – ми з Аліною одружилися.
Перші роки було дуже важко, ми жили на знімних квартирах. Коли у нас народився син, моя мама переглянула свої позиції і вирішила нам допомогти, купити нам власну квартиру та облаштувати її.
Дружина сиділа в декреті з дитиною, я працював, полегенько наше життя почало налагоджуватися.
В шлюбі ми прожили десять років. А потім – наче щось зламалося, навіть не знаю, як це пояснити. Ми з дружиною почали віддалятися один від одного, я почав шукати щастя на стороні, думаю, що і дружина теж. Ми не цікавилися справами один одного, та обоє все розуміли і про все здогадувалися.
Постійні скандали в домі привели нас до того, що ми сіли і вирішили спокійно поговорити. Просто так далі тривати не могло. Ми поговорили і дійшли до висновку, що нам потрібно розлучатися. Ми ще молоді, і зможемо з іншими людьми побудувати щасливіші відносини. Те, що син ріс в постійних скандалах, ні до чого доброго не привело б.
Я відразу сказав дружині, що після розлучення я не буду ділити майно, квартиру я залишаю їй з сином. Тоді я навіть і не думав поступити по – іншому. Вважав, що мій син не буде жити на вулиці.
Ми розлучилися, я пішов жити на знімну квартиру. З дружиною і сином я не перестаю спілкуватися.
Але коли моя мама почула, що квартиру, яку вона допомогла купити, я залишив дружині, знову підняла страшний скандал. – Як ти міг, вчинити так необачно, – кричала на мене мама. – Навіщо ти залишив їй все, адже це вона винна, що ваш шлюб розпався, адже це вона тобі зраджувала.
Я намагався пояснити мамі, що це спільне рішення, і ні хто, ні в чому не винен. Але всі мої пояснення мама вперто ігнорує. Вимагає, щоб я ділив квартиру. Але я так не можу, я ж чоловік.
Потім з цієї ж причини і друзі, і сусіди почали на мене косо дивитися. Всі навколо говорили позаочі, що я ганчірка і підкаблучник.
Спочатку я намагався пояснити, що я не можу залишити свою дитину без житла, але все одно люди не заспокоїлися. Продовжують і далі активно мене обговорювати.
Тепер я перестав щось комусь доводити. Я вважаю, що якщо ти розлучився з дружиною, не обов’язково поливати один одного брудом. Чи, тим більше, виганяти колишню дружину з дитиною на вулицю. Головне – залишатися людиною. Я чоловік, і мені легше заробити, ніж дружині з дитиною.
Якщо комусь щось не подобатися, значить, нехай вважають, що квартиру я залишив синові, а не колишній дружині. А квартира, це подарунок моєму синові від дідуся і бабусі, може так людям буде спокійніше і вже заспокояться.
Та моя мама і досі зі мною не спілкується, заявила, що поки я не заберу від невістки квартиру, я їй не син.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
