Колись ми жили великою сім’єю: мама, тато, я, старший брат і дві сестри. Батьки в свій час отримали простору трикімнатну квартиру, а тато збудував за містом дачу. Я не скажу, що сім’я вона була дуже дружна. Багато років минуло, ми всі виросли, а особливої дружби між нами немає, а зараз і зовсім склалася напружена обстановка.
Першим з дому пішов брат: спочатку в армію, а потім в тому ж місті одружився і залишився. Додому тільки писав, дзвонив, і то зрідка. Він в усьому тепер слухає свою дружину, навіть приїжджав до нас додому завжди один тільки тоді, коли вона це дозволяла. Батьки іноді теж їздили до них в гості, щоб сина і внука побачити, але невістці їхні візити були не до душі, тому з часом вони перестали туди їздити.
Середня сестра (старша за мене на чотири роки, я третя дочка в сім’ї), навчаючись в університеті, вийшла заміж так і не довчившись. Вони з чоловіком переїхали в інше місто, а потім чоловік її кинув. На той час сестра вже дитину чекала. Батьки кликали її додому, але вона ж горда, не захотіла повертатися! Влаштовувалася, як могла, навіть якийсь час переховувалася, засмучуючи неабияк батьків, довго не писала і не дзвонила.
Через деякий час вона написала, що народила сина і збирається вийти заміж за чоловіка з квартирою. На весілля вона нікого не запросила, тільки фотографії висилала, потім ще дочку народила, до нас приїжджала сім’єю всього один раз.
Молодша сестра нікуди не виїжджала, живе в нашому місті. Вона у нас завжди була красунею, і як наймолодшій, їй діставалося найбільше уваги і любові від батьків. Сестра вийшла заміж за бізнесмена, народила йому дочку. Коли у її чоловіка справи пішли погано, вона тут же його кинула і вийшла заміж за його друга – бізнесмена, у якого все є: і заміський будинок і дві машини, сестра теж водить авто. Тільки ось особисто нам вона ніколи ні чим не допомагала, навіть у найважчі часи батькам ні копійки не давала, тільки в борг!
У мене життя склалося не дуже добре. Теж була заміжня, двоє дітей, чоловік пристрастився до оковитої, «спасибі» його колегам по роботі. Ми розміняли свою двокімнатну квартиру на однокімнатну і кімнату в гуртожитку, чоловік пішов в гуртожиток. Але мені все ніколи було ростити дітей: бо я доглядала за батьками, в яких були проблеми із здоров’ям. Зараз нічого не змінилося, лише стало гірше, адже наші батьки – люди похилого віку, обом за 80, тато ледве ходить, мама взагалі майже завжди лежача, це вже років 5 як все почалося, а може і ще раніше.
Ось, п’ять років тому я почала бігати до батьків, а потім старшому синові залишила квартиру з його дівчиною, а з донькою ми до батьків переїхали – допомагати. Прокидаюся рано, всім треба готувати, мамі з татом потрібні дієти і режим, а я ще й працюю, лягаю за північ. Дочка моя підростає, допомагає мені у всьому.
Ні брат, ні сестри мені не допомагають. У брата відмовка – онуки підростають, середня сестра один раз три тисячі гривень вислала і намагається не дзвонити, а молодша сестра так і сказала, не хоче горщики носити! Зараз скаржиться на фінансові складності, але продовжує їздити на машині і гарно одягатися. Її приїзди до нас дуже рідкісні.
Я розумію, що в кожного своє життя. Я згідна доглядати за батьками, але тоді їхня квартира має належати мені. Проте на спадщину претендують всі! Але ж хто доглядає за батьками, той повинен отримати все, чи не так? Дачу я відразу попросила тата переписати на мене, що він вже з радістю і зробив. Зараз хочу попросити їх всю їхню квартиру на мене теж переписати, це ж справедливо.
Я знаю свою рідню – братові дружина не дозволить відмовитися від своєї частки, середня сестра хоч зараз і ховається, але теж свого не упустить, а молодша – тим більше! Але чи справедливо це? Літні люди іноді на доглядальниць своїх все переписують, а тут одна єдина рідна донька, яка доглядає за батьками, і це – я.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
