Страшно подумати, але я в Італії вже 24 роки працюю. Зараз мені 68 років, і я не знаю, що мені робити, бо віднедавна все шкереберть пішло.
Поїхала я на заробітки не від доброго життя. Чоловіка у мене, можна сказати, ніколи не було. Я вийшла заміж невдало, мало того, що я з бідної сім’ї, і батьки не могли мені нічого дати, так ще й чоловік не хотів заробляти.
Ми прожили з ним 7 років, у нас двоє синів народилося, але родини у нас з ним не вийшло. Він хотів лише пити і гуляти, а то, що дах тече, і дітям в хаті холодно, і що їм нема що їсти, його не цікавило.
Я би і далі з чоловіком жила, бо тоді, в селі, не прийнято було розлучатися. Але він сам пішов від мене, бо знайшов собі іншу.
Так я залишилася одна з двома синами, так що – що таке біднота і злидні – я точно знаю.
Коли діти виросли, одна знайома мені запропонувала їхати на заробітки. І я наважилася, ми тоді були першими, хто поїхав з села.
Їхала в невідомість, бо ніколи за кордоном і не була. Але в душі я мала віру, що все буде добре, просто мусить бути добре, бо погане вже було.
Першим надумав одружуватися молодший син. Вибрав собі жінку з нашого села. Я його вибір аж ніяк не схвалювала, бо жінка старша за мого сина на 3 роки, розлучена, з дитиною.
Але молодший син заявив, що любить її, і не збирається змінювати свого рішення, тому просив мене не втручатися.
Він пішов жити до дружини, точніше, до батьків невістки. У моїх новоспечених сватів був будинок, але більше нічого. Там ремонт капітальний давно треба було робити, але у них грошей на це не було.
Я сказала молодшому сину, що грошима йому допомагати не буду, нехай живе як сам знає, що собі вибрав – те і має.
А от старшому сину я стала надсилати усі зароблені гроші, бо хотіла довести наш дім до пуття. Спочатку думала ремонт капітальний просто зробити, але син наполіг, що треба добудувати будинок. І ми почали будуватися.
Я ніяк не могла зупинитися, мої апетити лише росли. В результаті, тепер у мене все подвір’я забудоване. І виглядає це, чесно кажучи, не дуже гарно.
Старший син довго не одружувався, ніяк не міг собі наречену гідну знайти, ніхто йому не підходив.
Одружився він аж в 35 років, невістку з міста привіз.
Відколи у нас вдома з’явилася ця жінка, все змінилося. Тепер син слухав не мене, а її.
Але я спочатку не надавала цьому значення, раділа, що син одружився нарешті. Та й невістка не відразу стала показувати свій характер, все поступово відбувалося.
Коли я приїжджала додому у відпустку, то невістка не рада була мені, але стримувалася. А тепер, коли вона за час моєї відсутності відчула себе повноправною господинею, вона вже не мовчить.
Я весь жовтень була вдома, приїхала, щоб трохи підлікуватися, так я такого наслухалася і надивилася, що тепер навіть не знаю, що робити. Де я жити буду, коли повернуся додому?
Якось невістка дуже голосно говорила моєму синові, що моя присутність її дратує, а він, замість того, щоб припинити це, казав, щоб вона потерпіла, мовляв, я скоро поїду, і все буде як раніше.
Виходить, що старший син зовсім не оцінив того, що останні 24 роки він живе за мій кошт, добре бути хорошим господарем, коли мама щомісяця висилає з Італії тисячу євро.
Та й невістка, відколи до нас приїхала, особливо не озадачувалася роботою. Спочатку в декреті сиділа, а потім плавно перейшла в домогосподарки.
Молодший син, який весь цей час крім 100 євро раз в рік, на свій день народження, більше нічого від мене не отримував, запропонував мені переїжджати до нього. Вони з дружиною самі невеличкий будинок збудували.
Я і сама бачу, що не буде мені життя біля невістки і старшого сина, але до молодшого мені совість не дозволяє йти, я ж йому зовсім не допомагала. А він, виявляється, зла на мене не тримає.
Та я ще хочу попрацювати 3-4 роки в Італії, може, ще встигну собі хоч на однокімнатну квартиру заробити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
