Ми з чоловіком не зовсім юні, мені 25 років, Юрію 27. Одружилися ми рік тому, живемо окремо, обоє працюємо. Ще з самого початку ми домовилися все робити разом, допомагати один одному, але на ділі виявилося зовсім не так. Чоловік мені зовсім не допомагає, не хоче брати ніякої участі в справах сім’ї та дому, каже, що його справа заробляти.
Дітей у нас поки немає, хоча проживши в шлюбі рік, я поки не наважуюсь народити дитину з таким ставленням. Мало того, що чоловік нічого не вміє робити, крім як лампочку поміняти (це навіть я можу зробити), так ще й по вихідних не допомагає ні з прибиранням, ні з покупками. Хіба складно, коли я готую обід почистити картоплю чи моркву, звичайно простіше сидіти за комп’ютером, та ще й сто разів запитати, коли буде готовий суп.
З їжею йому теж не догодиш, що б я не приготувала, все не так смачно, як він звик. Навіть футболку собі попрасувати сам не може! Я до такого не звикла, шкодую, що батьки не дозволили жити разом до шлюбу, так би я хоч розуміла, що мене чекає.
Одного разу при зручній нагоді я не витримала і поскаржилася свекрусі, запитала, чому вони його нічому не навчили. Її відповідь була геніальною: «А навіщо тоді йому дружина, якщо він сам все буде робити?». Батьки чоловіка вважають, що вони дали йому освіту, завдяки якій він тепер має хорошу роботу з високою зарплатою. Але я ж теж працюю! Найпростіше жити на всьому готовому.
Коли я зрозуміла, що чоловік мені допомагати не збирається, я образилася, ми навіть не розмовляли кілька днів. Чоловік перший вибачився, сказав, що мене чекає сюрприз, і я вже подумала, що все налагоджується, він вирішив робити домашню роботу разом. Але не тут то було! Чоловік купив посудомийну машину і вирішив, що тепер у мене роботи на кухні майже не залишилося, і сильно здивувався, коли замість очікуваної подяки я запитала, навіщо нам посудомийка на двох. Збирати посуд цілий тиждень, щоб потім завантажити машину? Чоловік сильно образився: «Тобі не догодиш».
Після нашої розмови стала частіше приїжджати свекруха, в усі втручатися, підозрюю, що чоловік поскаржився, що не вмію готувати, тому часто його мама приїжджає до нас із своєю їжею.
В суботу я весь день працювала, прибирала, готувала, але чоловік повернувся додому і відмовився вечеряти тим, що приготувала я (а я спекла піцу), бо його мама принесла нам котлеток і вареників. Останнім часом свекруха почала частіше до нас приїжджати і мені чомусь здається, що все це не просто так.
Я поки мовчу, нехай возить, поки не набридне, зате готувати не потрібно. Але краще б вона пояснила синові, як навчитися допомагати дружині, особливо коли народиться дитина.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
