fbpx
Життєві історії
Я вчора 15 разів набрала свою доньку, вона телефон не бере і не передзвонює мені ніколи. Я набирала вже знову і знову, думала вже їхати до них. Але донька зателефонувала мені десь під вечір, сухо сказала, що в них все добре і щоб я більше їх не турбувала. Я образилася на свою доньку, але потім знову її набрала, не можу я по-іншому, бо люблю своїх дітей

– Домашній телефон моя донька чомусь відключила зовсім і вже дуже давно – дитина у неї, бачте, спить, а телефон постійно дзвонить якраз невчасно, то з опитуваннями різними, не потрібними їй, то з рекламою якоюсь, якою вона ніколи не користується! – з відвертим нерозумінням розповідає про дочку Олена. – А тепер і її власний мобільний телефон у неї на беззвучному режимі вже постійно, що вранці, що в ночі, вона його не чує і до телефону не підходить взагалі ніколи, майже. Взагалі додзвонитися неможливо! Та й не передзвоне вона сама. Я кажу, я тобі телефонувала раз п’ятнадцять вже, ти чому не відповідаєш на дзвінки?

– П’ятнадцять раз набрала? Це за який час? – зробила здивований вигляд донька Олени, Ганна.

– За пів дня десь. Дзвоню-дзвоню, ніхто не відповідає, хоча б пару слів сказала, я вже думала їхати до них, я ж не знаю, як вони там! Чоловікові кажу, йди за машиною! Розхвилювалася вже навіть, думаю ну точно сталося щось, не просто ж так людина не бере телефон пів дня. Я розумію, буває, що дзвінок не почуєш відразу, або не помітиш, але ж можна передзвонити? Ні, ніколи не передзвонює мені донька! Ой, телефон був то в куртці, то в сумці, то в колясці, не чула і не мала часу, щоб перенабрати.

Сама Олена, чесно кажучи думає, що дочка прекрасно бачить всі її вхідні дзвінки щоразу – і просто їх ігнорує, вона не бере і все, а ви, як хочте там собі. Не відповідає і не передзвонює. І така поведінка просто не вкладається у матері в голові.

– Зараз молодь з телефонами взагалі не розлучається ні не мить, і сплять, і їдять з ними, в туалет і то без гаджета не ходять! – каже вона. – А вона на пів дня залишила телефон у сумці і не бачила, звичайно, що я ніколи цьому не повірю, такого бути не може.

Так, дочка Олени Ганна давно вже доросла жінка, самостійна, і нагляду якогось не потребує. Їй тридцять три, у неї своя сім’я, чоловік і півторарічна, начебто, ще зовсім маленька, дитина. Живуть вони окремо від батьків: в столиці, тоді як Олена зі своїм чоловіком – в області.

Ганна сидить в декреті з дитиною, чоловік її працює, останнім часом часто їздить в короткочасні відрядження по області на пару днів – таке трапляється один-два рази на тиждень, тоді Ганна сама залишається вдома з маленьким дитятком.

– І в цей час дочка залишається одна з дитиною! – розповідає з сумом мама. – Звичайно, я хвилююся, хіба мало що може відбутися за цей час. Дзвоню вранці і ввечері обов’язково своїй доньці в ці дні, а іноді і вдень, щоб дізнатися, як вони там, чи не потрібна допомога! З маленькою дитиною ситуація змінюється непередбачувано кожну хвилину. Невже це так важко, взяти трубку і сказати – так, мамо, не хвилюйся, у нас все в порядку? Ну так же не можна! Бачить же, що я набираю раз по раз, хвилююся ж! 15 пропущених дзвінків!

А ось сама Ганна ж щиро не розуміє, про що мама турбується весь цей час.

Адже не в глухому лісі і не на вокзалі вона залишається одна з дитиною аж на цілих два дні, у маминому розумінні, наче два місяці, а в гарно упорядкованій міській квартирі з усіма зручностями. Зі своєю дитиною обходитися сама за півтора року цілком звикла. Далеко від дому з коляскою вони не відходять, гуляють в основному на навколишніх дитячих майданчиках, ну, можуть зайти в магазин сходити, але ж він теж дуже близько біля їх будинку.

Ганна – жінка розсудлива і акуратна, за малюком дивиться сумлінно, так що з цієї точки зору хвилюватися теж нема про що.

– І чому за нас постійно хвилюватися? – дивується вона. – Що у нас може трапитися? А, якщо щось і буде потрібно, я сама наберу своїх батьків.

– Як це “що може статися”? – дивується Олена. – Ти новини не читаєш, так? Телевізор не дивишся, хіба ти не знаєш, в якому світі ми зараз живемо? Не знаєш, що трапитися може все, що завгодно, навіть поруч з будинком? Зараз життя таке, зовсім непросте, і ситуація в цілому світі важка.

– Так. Не читаю і не дивлюся. І тобі теж раджу цього робити. Спокійніше будеш спати! – щиро сміється дочка.

Мамі просто нудно нічим не займатися, так думає Ганна. Олена зовсім нещодавно тільки вийшла на пенсію, вже виспалась, відпочила, але постійного цікавого заняття на кожен день ще не знайшла. Ось і займається перевірками та дзвінками – починає надзвонювати по телефон дочки. Як не крути, три розмови в день – це вже перебір, тим більше, що однією фразою «мама, у нас все в порядку» розмова, природно, не обмежується. А новин і тим на стільки розмов набрати проблематично, та й про що говорити, коли поруч мале дитя, яке потребує маминої уваги.

Тому Ганна м’яко уникає спілкування, просто не беручи телефон.

А Олена серйозно ображається кожен раз: ну чому ти не відповідаєш, невже важко, ти зобов’язана відповісти на дзвінок, коли тобі дзвонить мама. Ну або передзвонити при першій же можливості.

– Нічого я нікому не зобов’язана! – час від часу відверто говорить Олені Ганна. – Це мій власний телефон! Я його оплачую, і він служить для мого комфорту. Якщо я захочу з кимось поговорити, сама подзвоню відразу обов’язково: або відповім, а ні – значить, ні!

Олена часто ображається за доньку за таке відношення, але потім телефонує знову, адже хвилюється, як вона там одна з малим дитятком. Мама вона завжди така, ображатися довго не може, якщо це стомується її власної дитини.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – depositphotos.

You cannot copy content of this page