Я заробітчанка з 23-річним стажем, і те, що я бачила і чула тут, на заробітках, так одним реченням і не опишеш. Але майже всі жінки приїхали сюди через бідність, і навіть не для себе, а для того, щоб їхні діти краще жили.
Я теж подалася на чужину саме з такою метою, у мене ж троє дітей підростало, а ми жили так бідно, що ночами я просто плакала і не розуміла, як нам жити далі.
Чоловік у мене був, але то було те саме, що його би і не було. Він нічим не цікавився, ні мною, ні дітьми, жив одним днем. А коли я заводила розмову про гроші, він казав, що наші діти виростуть і самі про себе подбають.
Я з ним категорично не погоджувалася, і коли перші жінки з нашого села почали виїжджати за кордон, я не довго думаючи теж поїхала.
Роботи я не боялася, єдине, що мене засмучувало, це те, що я дітей самих залишила, а на чоловіка надії було небагато, що він за ними пригляне так, як би я це робила.
Старшій доньці тоді було 18, середньому сину 16, і молодшій доньці всього лиш 13. От вони самі собі раду і давала, старша донька перебрала на себе всі мої обов’язки – вона і їсти готувала, і прибирала, і за дітьми молодшими дивилися.
Трохи легше стало через 5 років, коли вона заміж вийшла, і привела зятя додому. Вони вже вдвох почали господарювати, я їм гроші висилала, а вони наш будинок стали відбудовувати.
Та й син з молодшою донькою підросли, студентами стали. Старша моя дочка хоч і народила свою дитину, але за ними дивитися і дбати не перестала, стежила, щоб вони отримали освіту.
Тим часом, я допомогла доньці з зятем відкрити невеликий продуктовий магазин в селі. Дітям ця справа непогано пішла, тепер вони заробляють настільки добре, що допомогли брату свій бізнес відкрити.
Син має кілька точок на вулиці, каву продає, і до речі, ця справа приносить йому непогані прибутки.
Старша донька і син вже разом допомагали молодшій стати на ноги.
Я коли дивлюся, як дружно мої діти живуть між собою, у мене душа радіє.
І головне, що мої гроші їм вже не дуже то і потрібні, бо вони самі на себе заробляють.
Я в цьому році планувала знову на зимові свята їхати додому у відпустку, але діти мені порадили полетіти кудись відпочити, син вже підшуковує мені варіанти.
За мої заробітчанські гроші діти спільними силами збудували мені окремий дім, там є все, що треба для життя, я про такий навіть не мріяла.
Я жодного дня не пошкодувала, що вирішила їхати на заробітки. Це рішення змінило моє життя і життя моїх дітей.
Головне, що діти виявилися вдячними, все в справу пустили, і що найважливіше – мої заробітчанські гроші їх не розсварили.
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
