У мене є два сина, обидва дорослі, обох однаково люблю.
Але одному сину я допомагаю, а другому – ні. Вважаю, що я все правильно роблю, але син на мене чомусь ображається.
Ще й моя мама його підтримує, і мене постійно картає за те, що дітям треба однаково давати!
А у мене таке переконання: хто залишиться біля мене і в старості мене догляне, тому і треба зараз допомагати.
Ну хіба не так?
Я заробітчанка, вже 12 років в Італії. І сил, і здоров’я у мене на ці заробітки пішло дуже багато.
То ж я розумію, що коли я повернуся додому через кілька років, то мені і самій вже буде догляд потрібний.
Зараз мені 64, планую працювати максимум до 70-ти років.
А далі хто зна, як воно буде. Тому я про себе, насамперед, мушу думати.
Старшому сину, Андрію, я будинок збудувала, і відразу все на нього записала, щоб він почувався господарем.
І з невісткою своєю, дружиною Андрія, я намагаюся жити в злагоді.
Вона машину недавно захотіла, я їй дала 6 тисяч євро. Буде мати як внуків в школу возити, щоб вони на зупинці в мороз не стояли і не чекали автобуса.
Одним словом, в сім’ю старшого сина я вкладаюся по повній.
Сподіваюся, що і син, і невістка, і внуки це оцінять, і коли я повернуся, то вони так само до мене будуть ставитися.
Молодший син, Іван, на мене ображається за те, що я допомагаю лише старшому брату. Але він сам винен.
Він в свій час отримав у спадок квартиру від своєї бабусі, мами мого колишнього чоловіка.
Я з ним давно розлучилася, але колишня свекруха любила лише Івана, мого молодшого сина, бо він пішов в їхню породу.
Андрію вона нічого не дала, власником її двокімнатної квартири одноосібно став Іван.
І що ви думаєте він з нею зробив? Продав! А гроші пустив по вітру.
Виріс такий же, як і його батько. Я з чоловіком тому і розлучилася, що він всі гроші по вітру пускав.
Потім я в Італію поїхала, і стала добре заробляти. Але молодшого сина я відразу попередила, щоб він на мої гроші не розраховував, він своє вже отримав.
Але моїй літній мамі все це дуже не подобається. Вона щодня мене картає за те, що я зробила різницю між дітьми.
Мама наполягає, щоб я Івану квартиру купила, хоча б однокімнатну.
Мовляв, старшому придбала будинок, то й молодшого треба житлом забезпечити.
А я так не вважаю, і Андрій мене в цьому підтримує.
То хто з нас правий? Розсудіть!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
