fbpx
Життєві історії
Я в Італії 6 років, за цей час я вже купила старшій доньці квартиру, тепер збираю на квартиру молодшій. Саме заради дітей я і поїхала на заробітки

З Валентиною я познайомилася відносно недавно, десь місяць тому назад. Вона, як і я, заробітчанка – ми працюємо в Римі. Мені 64 роки, Валентині 63. Щонеділі наші жінки-українки збираються в парку, там ми і зустрілися.

Я в Італії 6 років, за цей час я вже купила старшій доньці квартиру, тепер збираю на квартиру молодшій. Саме заради дітей я і поїхала на заробітки. Дочок я ростила сама, ми з чоловіком давно розлучилися, він знайшов собі іншу. А ми жили весь цей час скромно, дочки отримали освіту, заміж вийшли, але в обох проблеми з житлом.

От я і вирішила поїхати, щоб їм допомогти, спочатку одній, потім іншій. Я це все розповіла своїй новій знайомій Валентині, а вона мені каже, мовляв, Ви що, спочатку не про добробут дітей треба дбати, а про свій. Мовляв, основна помилка всіх заробітчанок полягає в тому, що вони все дітям віддають, а потім самі без нічого залишаються.

Так сталося і з нею. У Валентини теж двоє дітей – син і дочка. В Італії вона вже 20 років. Перший шлюб її розпався, залишився син. А в 40 років Валентина народила ще доньку, у неї були стосунки з начальником. Але той був одружений, з сім’ї не пішов, тому Валентина залишилася одна з двома дітьми.

Коли доньці виповнилося два роки, вона залишила її на свою рідну сестру і поїхала в Італію. Гроші вона надсилала, сестра добре дбала про дитину. Але дочка, яка виросла без маминої уваги, звикла отримувати від неї гроші, і тепер Валентина постійно все зароблене висилає в Україну.

Сина вона теж не обділила, купила йому і квартиру, і машину. Але тепер син розлучився, квартиру залишив дружині і дитині, то ж Валентина планує йому купити ще одне житло.

Доньці вона придбала житло теж, велику, трикімнатну квартиру. Дочка ще машину хоче. Валентина пообіцяла, що купить. В результаті за 20 років заробітчанства собі вона нічого не придбала. Каже, що не їде додому, бо навіть не має в кого зупинитися на ті кілька днів відпустки – ні син, ні дочка їй не раді.

А нещодавно Валентина занедужала і потрапила тут в лікарню. Так її діти навіть їй не зателефонували, не запитали, як вона. Добре, що все закінчилося благополучно. Ми тут її дуже підтримували.

Я послухала розповідь Валентини і вирішила, що мені теж треба прислухатися до її поради і подумати про себе. Але я вже купила квартиру одній доньці, і якщо я не куплю таку ж іншій, буде велика образа. Швидше за все, прийдеться тут ще трохи попрацювати, щоб і доньці купити житло, і себе на старість забезпечити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page