Зараз я живу і працюю в Греції, вже 6 років. І поїхала я туди не через бідність, навпаки, ми з чоловіком жили доволі заможно.
Я з села поїхала, бо не могла сорому витримати, адже мій чоловік після 25-ти років шлюбу до іншої пішов.
Сім’я у нас була міцна, ми двох доньок виростили. Обоє працювали, дбали, будинок збудували.
Я про свого чоловіка дуже дбала, він у мене за 25 років жодного разу з дому без сніданку не вийшов.
А коли додому повертався, його на столі завжди чекала смачна вечеря.
Та чоловік нічого не оцінив, і знайшов собі іншу жінку.
Коли він від мене пішов, мені було 45, а йому 48 років. Його нова обраниця була на 10 років молодшою за нього, і чекала від мого Василя дитину.
Саме цей факт і змусив його зізнатися мені у всьому і піти з сім’ї.
Чи могла я його втримати? Думаю, що ні. Та я і не робила нічого, просто відпустила.
Донька наша вже доросла, університет закінчила якраз, так що її вже без проблем можна було саму залишити.
З Греції додому я не приїжджала, бо не могла дивитися на щастя свого Василя з новою дружиною і маленьким синочком.
Та тривала їхня ідилія недовго, бо нова пасія Василя в Канаду поїхала по роботі, сина їхнього на своїх батьків залишила, а Василеві сказала, що не повернеться, і жити з ним не збирається.
Василь до нас додому повернувся, там зараз живе моя мама і донька, вони його назад і впустили, адже по-суті цей будинок він будував, і при розлученні нічого собі не взяв.
Моя мама до нього завжди дуже приязно ставилася, вона і зараз його захищає, каже, що таке трапляється, і треба чоловіка пробачити.
Василь скучає за синочком, він часто бере дитину до себе, я думаю, він не проти і повністю його забрати. Але за дитиною треба комусь дивитися, моя мама вже в роках, вона не може, а донька постійно на роботі.
Тому просить мене мій Василь, щоб я додому поверталася, каже, що все усвідомив.
Але щось я йому не дуже вірю, мені здається, йому домашня робітниця потрібна і нянька для дитини.
Що мені робити? Їхати додому чи залишатися в Греції?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
