Зараз мені прикро, адже в нашій родині сталася неприємна ситуація.
Мені шкода свою маму, адже, я вважаю, через мене, між моєю мамою і моїм чоловіком виникло серйозне непорозуміння.
Я поки не знаю, як вирішити все, щоб наші стосунки були такими добрими, як раніше.
Справа в тому, що нас нещодавно моя мама приїжджала з села.
Чоловік мій Олег сказав, щоб я більше її до нас не запрошувала, бо більше додому її не впустить, з нього досить і цих гостин.
Хоча мені здається, що Олег дуже перебільшує, але налаштований мій чоловік дуже серйозно, на жаль.
Я вже другий рік в декреті сиджу, народила двійнят.
Звісно ж, так виходить, що я зовсім нічого не встигаю, і це зрозуміло, адже весь час з малими дітьми сиджу.
Усе з рук іноді валиться від втоми, сполю погано, а особливо останнім часом, коли така важка ситуація в нашій країні.
Та що ж робити?
На няню у нас зараз грошей теж зовсім нема, а мама моя в селі живе, роботи зараз біля городу немає, все з городу зібрала, а в селі біля господарства і тато може сам посидіти.
От я вирішила одного разу свою маму запросити до нас, щоб вона підтримала мене в складний час, допомогла з дітьми, щоб я могла трохи відпочитию
Як на диво, моя мама дуже пошкодувала мене, адже я пожалілася їй вперше, вона радо погодилась допомогти і відразу приїхала.
Перший день у нас усе дуже добре було.
З дітьми вже є кому посидіти, ми одна одну підміняли і не втомлювався ніхто.
Я і в ванні змогла хоч трохи полежати і в кафе з Олегом піти, розвіятися хоч трішки.
І поснідати нормально, вперше за багато часу не спішила до дітей.
В домі не скажу, що у нас брудно дуже.
Та звісно ж, що до народження дітей прибирання було якіснішим, та й не було кому так смітити, а зараз з цим, зрозуміло, трохи важче.
От мама й сама запропонувала, щоб я з дітьми у парк пішла, провела весело час, трохи відпочила, з подружками поспілкувалася.
Хоч і на 2-3 години мама мене вмовила піти, адже розуміє, як цей час мені було складно.
А мама сказала, що в цей час, генеральне прибирання проведе.
Я з радістю погодилась на мамину пропозицію.
Не дуже люблю, коли хтось за мною речі перекладає.
Та на той момент справді було просто необхідно прибрати геть усе, адже в квартирі вже було ніде пройти і пилу багато.
Ми з дівчатками пішли погуляти, було тепло, сонячна така погода весь день, ми веселились як могли, усі качельки та атракціони обійшли.
На майданчиках дитячих погрались.
От і повернулись задоволені додому їсти, що бабуся приготувала.
Мама нас зустріла радісною та щиро усміхненою.
В квартирі нашій аж пахло чистотою. Яка я задоволена була.
Та от зайшла в залу, а наші темні дубові італійські меблі вкрились незрозумілими білими плямами, наче наліт якийсь.
Мама тоді сказала, що хімію нашу використовувати не хотіла зайвий раз.
Адже в квартирі діти малі, вирішила своїм, народним методом скористатися з собою та оцтом.
Я була така здивована і засмучена.
За ці меблі ми стільки грошей віддали, ще й кредит брали на них.
А на це все ще й Олег якраз повернувся з роботи.
І беззупину став мамі моїй докоряти.
Я маму звісно ж не захищала, я взагалі мовчала, мені так шкода тих меблів було і багато місяців праці.
Я вважала, що мам могла б і подумати перед тим як щось робити.
Проте, час від часу просила, щоб Олег все ж більше мовчав і перестав мамі докоряти, адже вже нічого не можна змінити.
Але Олег висказав їй усе, тому не дивно, що вона образилась на зятя.
Вона все ж таки це не навмисне зробила.
Проте звідки їй в селі знати, що таке може статись зі звичайнісінькими меблями.
Чоловік сказав мамі збирати речі і їхати додому, він дуже засмучений був.
Що така допомога зовсім нам не потрібна, нам зіпсувала багато грошей.
Я звісно ж розуміла, що така поведінка чоловіка – це занадто.
Але допомогла зібратись, і звісно ж вибачилась перед нею за Олега.
Коли мама поїхала, я вирішила ще раз з чоловіком поговорити.
Сказати, що він все ж трохи перебільшив, це було зовсім неправильно.
Та Олег сказав мені, що більше ніяких помічниць на свою голову додому не впустить.
Я мамі за цей час телефонувала кілька раз, та вона не завжди бере телефон, та й по голосу чую, що її образа ще не зникла.
Та що ж мені зробити?
Я як між двох берегів тепер залишилася.
Тепер усе сама роблю.
Хай як, проте без допомоги, щоб ще більше не було таких непорозумінь.
Але не знаю, що мені зробити, щоб Олега з мамою своєю помирити?
Як потрібно вчинити мені?
Фото ілюстративне.
