fbpx

Я усвідомила, що мама чоловіка приходить до нас в гості так часто тому, що економить на їжі, вони з свекром просто стали приходити до нас, щоб поїсти, і це вже було зрозуміло не лише мені, але й моєму чоловікові. Перед своїм візитом свекруха телефонувала, питала, що смачненького я приготувала, також цікавилася, що їм принести з собою, але навіть якщо я щось і називала, то вони все одно приходили з пустими руками, і відмовками, що саме того не було в магазині, чи що вона поспішала, і не встигла купити. Спочатку я все терпіла, але потім зрозуміла, що для нашого сімейного бюджету це обходиться дуже дорого. Тому, я вирішила провчити заощадливу свекруху

Напевно, після того, що я зробила, моя свекруха ще не скоро захоче прийти до нас в гості, але, може, то і на краще. Чоловік мій на мене злий, каже, що так не робиться, я його розумію, це його мама. Але і мене треба зрозуміти – я просто втомилася годувати його родичів.

Заміжня я вже 5 років, і весь цей час ми з чоловіком живемо окремо, при чому, в моїй квартирі. Житлом мене забезпечили мої батьки, так що, можна сказати, мій чоловік прийшов на все готове. Я ніколи не ставила йому це в докір, так склалося, що у моїх батьків було більше можливостей придбати квартиру.

Ігор у мене чоловік працьовитий, цілеспрямований, тому він запропонував, що зараз ми поживемо в моїй квартирі, а він, тим часом, буде складати гроші, щоб збудувати для нас будинок. Чоловік мріє про велику родину, хоче мінімум троє дітей, тому переконаний, що в квартирі нам буде затісно.

Зараз ми обоє працюємо, чоловік свою зарплату відкладає на будівництво, а за мою зарплату ми живемо. Дітей у нас, поки-що, немає, бо ми хочемо спочатку щось заробити.

Мої батьки живуть в райцентрі, що за 20 кілометрів від нас, тому до мене приїждають рідко, то ми більше до них на вихідні їдемо, мама з татом нам додому повні сумки продуктів спаковують, щоб ми не витрачалися зайвий раз, і могли швидше зібрати гроші на дім.

А от свекри живуть від нас неподалік, тому частенько заходять до нас в гості. Мене батьки навчили гостинності, тому я завжди приймала батьків чоловіка у нас вдома дуже гарно – накривала стіл, готувала щось смачненьке, і ми разом обідали. Спочатку я ставилася до цього нормально, навіть позитивно, адже раділа, що у нас з свекрухою склалися гарні стосунки.

Та потім я усвідомила, що мама чоловіка приходить до нас в гості так часто тому, що економить на їжі, вони з свекром просто стали приходити до нас, щоб поїсти, і це вже було зрозуміло не лише мені, але й моєму чоловікові. Перед своїм візитом свекруха телефонувала, питала, що смачненького я приготувала, також цікавилася, що їм принести з собою, але навіть якщо я щось і називала, то вони все одно приходили з пустими руками, і відмовками, що саме того не було в магазині, чи що вона поспішала, і не встигла купити.

З часом, свекри стали до нас приходити не одні, а з внуками. Сестра мого чоловіка має двоє дітей, і часто їх залишає з бабусею і дідусем, а вони, щоб не готувати нічого дітям, приводять їх до нас, і тепер це вже мій клопіт – всіх нагодувати.

Спочатку я так і робила, але потім зрозуміла, що для нашого сімейного бюджету це обходиться дуже дорого. Тому, я вирішила провчити заощадливу свекруху.

У мене в суботу був день народження, а в неділю свекруха прийшла традиційно до нас в гості, і цілу делегацію з собою привела – доньку, зятя, і двох внуків.

– Ви, певно, прийшли мене з днем народження привітати? – питаю напівжартома, і бачу, що всі вони знову прийшли з пустими руками.

– Так день народження у тебе був вчора, а сьогодні звичайний день, – віджартувалася свекруха, і попрямувала на кухню, сподіваючись там побачити накритий стіл.

– Борщ будете? – питаю я їх.

– Який ще борщ? – вирящила очі на мене мама чоловіка.

– Пісний, – спокійно відповідаю.

– Ти що це, нас в свій день народження вирішила пісним борщем пригощати? – здивовано питає свекруха.

– Так день народження було вчора, а сьогодні – звичайний день. Ви ж самі щойно це сказали, – посміхаюся я.

Свекрусі було не до жартів, то була неділя, вже перша година дня, і вони всі вже реально дуже хотіли їсти, а тут виявляється, що я нічого не приготувала. Вона була відверто засмучена і зла, сказала, що свій борщ я можу сама їсти, а для гостей я могла б і краще постаратися, адже таким чином я виявила неповагу до них.

А я так не вважаю. Приходити до мене постійно їсти, на день народження заявитися без подарунка – це по-їхньому нормально, а їсти пісний борщ їм не сподобалось.

Мені теж не дуже приємно від цієї ситуації, бо я вважаю, що в родині мають бути гарні стосунки, але це зовсім не означає, що хтось має жити за рахунок інших. Ну хіба не так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page