Коли ми з Тарасом одружилися, він вже був розлучений, так склалося в його житті.
Розлучилися вони зі своєю дружиною з її ініціативи, подробиць, особливо, я не знаю, чоловік не любить згадувати про це, але причини мені відомі добре.
На час їх розлучення, у них тоді був маленький синочок, якому був лише рік.
Зараз ми в шлюбі з Тарасом вже 10 років, виховуємо разом свого спільного синочка.
Хочу відзначити, що Тарас мій – дуже хороший чоловік та батько, добре забезпечує нашу сім’ю.
За всі ці роки нашого шлюбу, ніколи не виникало між нами якихось серйозних непорозумінь, чи питань, які б ми не могли разом узгодити і вирішити з ним спокійно.
Щиро кажучи, в моєму чоловікові мені подобається все, окрім його відношення до його дитини, його старшого сина у першому шлюбі.
Раніше, коли ще той хлопчик був дуже маленьким. я чоловіка збирала їхати до нього, сама купувала якісь речі для хлопчика, фрукти і давала гроші для нього, щоб чоловік синові своєму передав.
Тарас до нього їхав, але не тому, що хотів, а тому, що так налаштовувала його я, я його.
Чоловік аліменти і додаткові витрати на дитину платить, але особливо не лежить в нього душа до тієї дитини, не цікавиться його життям. Абсолютно.
Коли я його попрошу, Тарас подзвонить своїй дитині, а якщо нічого не скажу – сам і не набере його ніколи.
Ось уже рік, як Тарас зовсім не їздить до свого сина. Жодного разу не привіз його до нас додому, хоча я не проти, сама пропонувала йому привезти дитину до нас.
До чоловікових батьків хлопчик теж, після розлучення, жодного разу не приїжджав.
Розлучення у них було непросте, хлопчик теж це вже добре відчув.
У першої дружини Тараса складний характер.
Але яке це має відношення до дитини, як таке взагалі може бути?
Я з нею декілька разів говорила, казала, що нехай син приходить до нас з татом, я нормально ставлюся до цього абсолютно.
Але у неї якісь постійні відмовки: то не вийшло, то хлопчик не хотів, то до родичів поїхали, то ще щось за причину знайде.
А три роки тому у чоловіка і колишньої виникло якесь непорозуміння і вони після того зовсім не спілкуються.
Якось я спілкувалася з їх родичкою, вона каже, що син мого чоловіка дуже тягнеться до свого рідного дядька, адже зростає без тата всі ці роки і для нього важлива чоловіча підтримка.
Мені сумно від того, шкода дитину цю дуже, адже я сама мама хлопчика і розумію, який для мого сина важливий тато.
І, як би там не було, але то рідний братик мого синочка і я добре розумію це.
Я не знаю, як мені навчити свого чоловіка любити свою рідну дитину, адже для нашого синочка він найкращий тато в світі.
Мені непросто зрозуміти тараса. Яка тут може бути причина, що він так по-різному ставиться до своїх дітей?
Чому не дати частинку своєї любові і турботи своїй іншій дитині?
Можливо матусі підкажуть мені, бо на душі маю постійно неспокій через ту дитину, наче вона моя рідна.
Ну як тут правильно вчинити мені?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую