fbpx
Життєві історії
Я у шлюбі вже 10 років. Наближався мій день народження, ми завжди з чоловіком святкуємо цей день разом. Проте час ішов, а від чоловіка не було навіть натяку на це. До останнього сподівалася на вечірній сюрприз, і коли після роботи побачила свого чоловіка, сидячого перед комп’ютером – дуже розчарувалася, але й слова не сказала. В цей день мене привітали всі, крім самих близьких і коханих чоловіків. Наступного ранку я натякнула чоловікові, що вчора стала на рік старшою. Він дістав з кишені 500 гривень і сказав: – Тримай, купиш собі щось

З моїм чоловіком ми у шлюбі разом вже близько 10 років і склалася така традиція, що організацією кожного мого дня народження займається він. Звичайно, що пишних бенкетів ми ніколи собі не влаштовували, але виїзд на природу, на дачу або в ресторан був завжди. Просто іноді до нашого святкування приєднувалися друзі і родичі, але найчастіше ми святкували удвох – залишали сина з нянею і проводили романтичний вечір наодинці.

В цьому році я чекала традиційного запрошення на вечерю на честь мого дня народження, проте час ішов, а від чоловіка не було навіть натяку на це. До останнього сподівалася на вечірній сюрприз, і коли після роботи побачила свого чоловіка, сидячого перед комп’ютером – дуже розчарувалася і навіть розплакалася. В цей день мене привітали всі, крім самих близьких і коханих чоловіків – мого сина і чоловіка. Найприкріше, що подруга вмовляла мене ввечері відправитися в клуб і від душі повеселитися в дівочій компанії, але в передчутті сюрпризу, я відразу після роботи побігла додому.

Я можу зрозуміти сина – йому 7 років і природно він не пам’ятає, коли у мами день народження і, дитина навіть не знала, яке число було в той день, але дорослий чоловік зобов’язаний знати дату народження своєї дружини. Я весь святковий вечір проплакала, так і не розповівши нікому причини. Чоловік не зрозумів, що сталося, і вирішив, ніби у мене проблеми на роботі. Стало дуже прикро після цього випадку: виходить, про мене згадують тільки коли від щось потрібно: прибрати в квартирі, випрати або приготувати, а коли у мене один єдиний раз в році трапляється свято, моїй родині це байдуже і про це просто забувають.

Я до сьогоднішнього дня не можу зрозуміти, наскільки чоловікові повинно бути все байдуже, щоб маючи телефон з календарем, не поставити там нагадування про дату моїх іменин. Такого раніше ніколи не відбувалося, і я дуже засмутилася через цей випадок. Я б ще могла зрозуміти, якби у нього був важкий тиждень на роботі або були якісь проблеми, але це не так. Йому просто стало все одно.

На наступний день я не витримала і натякнула йому, що вчора стала старше на 1 рік. Він спочатку сприйняв це як жарт, навіть посміявся. Коли переконався, що це правда – сказав тільки:

– Вибач, з голови вилетіло.

Я чекала, що на наступний день мене чекає якийсь сюрприз і хоча б приємні слова від близької людини, але чоловік вручив мені ввечері 500 гривень зі словами:

– Тримай, купиш собі щось!

І на цьому його привітання закінчилася. Я не можу ніяк зрозуміти цю ситуацію. Здається, що це дуже поганий знак – він став байдужим до мене, мабуть розлюбив. Тепер не знаю як вести себе з ним і як дивитися йому в очі.

До слова сказати, на його минулий день народження я сама накривала стіл і купила два хороших, дорогих подарунка. Тепер не хочеться нічого для нього робити, руки опускаються. Дуже прикро мені. Як мені далі жити з цією людиною. Невже у нього хтось є?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.