Я завжди важчала, що мені пощастило з чоловіком і я матиму гарну сім’ю.
Я вже чимало років живу з Андрієм.
Досить таки багато часу минуло, але за весь цей час, як би я добре не ставилася до родини свого чоловіка, але моя свекруха обожнює лише свою дочку, онука, її родину та зовсім не помічає нашу.
Ми так добре ставимося до неї, я постійно з такою великою повагою спілкуюся з свекрухою, але то напевно була моя помилка з перших днів, бо вона зовсім не поважає мене, напевно, звикла, до доброти з мого боку, адже у мене ні претензій, ні прохань ніколи немає до неї.
Моя мама живе далеко від нас, а на мої скарги часто мені каже, що так завжди буває, що мати краще любить сім’ю доньки, ніж синову сім’ю, тому я маю бути до цього готовою, адже по-іншому буває вкрай рідко.
Мами більше люблять онуків від дочок, і нічого з цим не вдієш. Це вона, напевно, вигадала, щоб мене заспокоїти. Нібито є якийсь незрозумілий зв’язок, а дітей сина привела на світ зовсім інша жінка, чужа їй людина.
Не знаю, що й думати з цього всього, бо я, щиро кажучи, не розумію такого питання.
Ми з чоловіком живемо у свекрухи, у нас є маленький прекрасний синочок, чотирьох років. Я поки не працюю, сиджу з дитиною вдома, ми з Андрієм вирішили, що так буде краще.
Свекруха підрахувала, що так вийде дешевше, ніж йти в садок або няню наймати. Вона сама працює добу через троє.
У мого чоловіка є старша сестра Олена, але її дитині теж чотири роки, так вже вийшло.
Зовиця з чоловіком живуть окремо, всім забезпечені, чоловік сестри мого чоловіка заробляє дуже добре, їх дитина ходить до престижного садочка.
Чи треба говорити, що свекруха майже весь вільний час допомагає своїй доньці з її синочком?
Вранці, як тільки мати чоловіка прокинеться, мчить туди ні світ, ні зоря, відводить дитину в садок, потім зустрічає, везе його відразу в якісь центри раннього розвитку з англійською мовою і басейном.
На дрібниці я вже не звертаю уваги: одного разу напекла чоловікові пирогів, так свекруха, коли їде до дочки – все кинула в пакет і забрала.
Я була така здивована, що й словами не передати. А вона собі переконана, що я ж ще можу напекти пирогів, мені ж нічого робити!
А дочка її дуже зайнята людина, після роботи не біля плити стоїть, а в салони краси їздить.
Якось займалася консервацією, це у мене дуже смачно виходить, так мати чоловіка все критикує мене. Її донечка по-іншому робить і спеції інші кладе, і кришки не такі використовує.
А потім дивлюся – банок все менше залишилося, знову їм відвезла, а зараз осінь, ще вся зима попереду. Невже зовиця сама не може приготувати собі?
Невже це нормально з їх сторони?
Ну, це можна промовчати, але коли вона починає хвалити того онука, сина її доньки, а мого сина лише критикувати, то я вже не можу промовчати. Ось той букву вивчив, картинку намалював!
Я цього дуже не розумію. Навіщо порівнювати дітей, коли вони всі різні? Зрозуміло, що для кожної матері своє дитя завжди буде найкраще.
Коли зовиця з сім’єю до нас приїжджає в гості, наші діти граються разом. Моя дитина вже чистенько говорить короткими реченнями, може читати прості слова. Їсть акуратно, прибирає за собою, а його брат, тільки сперечається з усіма, та просить, щоб йому все готове в руки дали.
Коли в останній раз на сімейному святі свекруха подарувала обом своїм онукам машинки – я була дуже засмучена!
Тому онукові, – машинку на пульті, а моєму синові – якась дешева, яка в той же вечір і зламалася, добре, хоч колеса крутилися.
А потім я пишалася своїм рідненьким синочком! Він машинці цій дуже зрадів, дякував бабусі своїй, очі світилися щастям. Відразу побудував з книжок гірки, містки, трампліни і став пускати по цій трасі свою вантажівку. Чоловіки зацікавилися, підсіли на килим гратися до нашого синочка.
А той онук взяв в руки пульт, потримав хвилину і викинув бабусин подарунок.
Що не так зі мною і моїм сином, що свекруха так ставиться до нас?
Я намагалася поговорити з нею один раз, а вона махнула рукою і сказала, що це мені здається, сказала, щоб я нічого не вигадувала, бо вона усіх дітей і онуків любить однаково, просто в магазині різні машинки були, ну не було однакових, та й таке.
От як мені тепер бути? Чи можу я щось змінити, щоб мати чоловіка до нас ставилася добре, як до сім’ї своєї доньки?
Фото ілюстративне.