fbpx
Життєві історії
Я тоді в магазині працювала. До моєї каси підійшла бабуся і виклала батон, молоко, масло і дешевий чай. А коли стала розраховуватися, то в неї не вистачило грошей

Якраз на той час я працювала в магазині на касі. В один з моїх робочих днів, до мене підійшла бабуся. Старенька купили небагато продуктів: батон, молоко, маленьку пачку масла і невеличку пачку чаю.

Коли вона стала біля мене розраховуватися, то у неї не вистачало всього 5 гривень, щоб купити все, що бабуся обрала. Вона стала відразу швиденько думати, що їй залишити на касі, а що забрати додому.

Я спочатку дивилася на неї, як вона відкладала то маленький шматочок масла, то чай і мені стало шкода її просто по-людськи. Нічого з чогось особливого, або якихось делікатесів вона не купувала, все саме необхідне. Я тоді сказала бабусі, щоб вона все залишила, а я за неї заплачу, дам їй тих 5 гривень, яких їй не вистачило. Жінка дуже щиро мені дякувала, вона була тка рада. А мені в той вечір було так приємно, що я зробила дуже добру справу чужій мені людині і, завдяки мені, вона буде сьогодні пити чай з молоком і їсти батон з маслом.

А іншого разу, коли я теж працювала, у мене якраз був робочий день, старенька, як побачила мене, то дуже зраділа цьому, швиденько попрямувала до мене, хоча біля моєї каси була найбільша черга, людей там було дуже багато.

На цей раз бабуся купила вже цілий кошик продуктів, там були і фрукти, і овочі, і чимало солодощів. Поки я рахувала чеки, жінка розповідала мені, що живе вона одна, діти не хочуть навіть довідуватися до неї, а на одну пенсію жити непросто зараз, такі важкі часи. А в кінці знову ми виявили, що їй не вистачає десь пару гривень. Бабуся вже їх не шукала нічого в кишенях своїх, вона просто стояла і дивилася на мене, в очікуванні, що я знов заплачу за неї. Я мовчала, тоді бабуся стала просити мене при людях, щоб я поклала свої гроші, адже їй доведеться відмовитися від покупки, а наступного разу вона мені їх поверне.

Мені того разу була вже неприємна і не зрозуміла така ситуація, щиро кажучи, але не могла вже відмовити їй адже покупці всі дивилися лише на мене і, виходить, що я затримую чергу, я погодилася виручити її і на цей раз, дістала зі своєї кишені копійки і стала їх рахувати.

А яким же було моє здивування, коли й наступного разу, коли я була на роботі, то таки знову побачила вже свою знайому бабусю, у неї було накуплено чимало продуктів, а в руках великий торт.

Привітавшись і посміхнувшись мені вона викладала свої покупки. Щось там розповідала, навіть не згадуючи про тих пару гривень, які обіцяла мені віддати. Розповідала, що в неї день народження, вона чекає гостей. А коли все ж стала розраховуватися, знову у неї чогось там не вистачало. Я тоді вже спокійно сказала, що торт вона може залишити на касі, тоді все якраз зійдеться. Вона так недобре глянула на мене. Та я вирішила досить! Май совість бабусю! І більше їй ні копійки не збиралася давати їй, адже добра все одно ніхто не цінує.

Наступного разу, коли я побачила цю жінку в нас, вона щось купувала, глянувши на мене, навіть голову відвернула, типу не помітила і не знає мене.

Мені досі не зрозуміло, чому вона залишилася незадоволеною ще й образилася на мене. я ж для неї робила лише добро.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page