fbpx

Я тоді працювала в магазині, заробляла копійки, тому вирішила піти на курси перукаря, адже чула від людей, що там гарно заробляють. Спочатку я вчилася на подругах, робила їм все безкоштовно. Та через 3 місяці сказала, щоб вони мені давали хоч трохи грошей

Нещодавно мені виповнилося 26 років, кілька років тому я переїхала в невеличке обласне містечко, де у мене немає ніяких родичів. Тепер для мене єдині близькі люди, що знаходяться поруч – це лише мої подруги.

Відразу, як я сюди переїхала і тут стала жити, я влаштувалася на роботу в невеличкий продуктовий магазин, який розташовувався недалеко, звичайним касиром за невеличку зарплату. Чесно сказати, я не люблю дуже свою роботу, думаю мене можна зрозуміти.

Тому я давно мріяла про те, щоб закінчити курси з перукарської майстерності, і почати працювати на дому, в своє задоволення, я знаю, що хороші майстри цієї справи гарно заробляють, тому покладала велику надію на це.

Нещодавно ця мрія моя стала реальністю – я накопичила потрібну суму, і пройшла навчання по курсах перукарської майстерності і процедурам для волосся.

Поки мені потрібно було набиратися досвіду і професіоналізму, я запропонувала своїм подружкам побути моделями, щоб користь була для всіх. На якісь великі зміни довжини волосся, коли мені потрібно було навчитися робити модельні стрижки, вони не погоджувалися, звісно. Зате із великим задоволенням рівняли у мене кінчики і робили процедури по догляду за волоссям.

Так як я на подругах вчилася і експериментувала, перший час я з них грошей не просила, вони вважали, що роблять мені велику помилку. Купувала я усі дорогі засоби сама, витрачаючи чималі гроші, хоча заробляла зовсім небагато. В такому темпі я працювала майже три місяці: працювала касиром, щоб були гроші на їжу і матеріали для волосся, а у вихідні приймала вдома подружок, і наводила у них на головах “красу”.

Такий робочий графік мене дуже швидко втомив. Коли стало зрозуміло, що я вже майже всьому навчилася, вирішила почати брати з клієнтів гроші, в тому числі і в своїх подруг. Звичайно, як початківець майстер, я спершу встановила символічну плату, і стала напрацьовувати клієнтську базу.

Виходить так, що ті люди, з якими у мене не було дружніх відносин, поставилися до цього з розумінням, адже все одно мій прайс набагато нижче, ніж ціни в салонах нашого міста, він дозволяє економити багато грошей. А ось подруги стали обурюватися, і говорити на жалість: мовляв, зараз у них складна фінансова ситуація, і заплатити мені вони не можуть, що у них є діти, яких треба годувати, і що за витрати із сімейного бюджету їм потрібно звітувати перед чоловіками при цьому зарплати у них значно вище моїх доходів, а ходити з клоччям на голові вони не хочуть, і тому я нібито повинна піти їм на зустріч. Загалом вони придумували на ходу багато причин, щоб я і далі робила їм зачіски просто так.

Я намагалася домовитися: пропонувала своїм колишнім моделям робити роботу безкоштовно, взявши з них гроші тільки за витратні матеріали, але ніхто не погодився. Подруги не вірить, що матеріал для ламінування, випрямлення волосся і інших процедур коштують так дорого, як я їм кажу. Вони чомусь вирішили, якщо я раніше нічого з них не брала, то й зараз маю робити й далі так.

Краща подружка все-таки один раз мене вмовила, і вмовила зробити одну прочедуру для волосся, яка коштує чимало грошей, безкоштовно. Про це дізналися інші, і тепер надзвонюють: маніпулюють дружбою, вмовляють і ображаються. Чому я тій пішла на поступки, а їм ні? Нібито я їм чимось зобов’язана. Кажуть, що я хочу на них заробляти.

Я своїх подруг ціную, і мені не хочеться їх засмучувати. Але я ж не можу весь час працювати собі в збиток. Як навчитися відмовляти близьким людям, і ставити їх на місце без різних суперечок? Загалом хотіла зробити добро, але гірше стало для мене.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page