Вчора ввечері до мене прийшла сусідка поговорити. З Марією ми живемо в одному будинку багато років і постійно підтримуємо одна одну.
– І що це моя Ольга творить! Збирається виходити заміж не зрозуміло за кого. Та він же бідний!
– Що ти таке кажеш! Вона ж у тебе така розумниця – сама університет закінчила, сама в аспірантуру поступила! А заміж їй вже давно пора. Не вік же в дівках їй сидіти. А ти що, не радієш цьому?
– А чому мені радіти? Дівчинка ж лагідною повинна бути. А моя Ольга ніколи ласкавою не була. Я її в дитинстві сварила часто, вона плаче, але ніколи не вибачиться, вибачення не попросить. Сидить в кутку і мовчить. Ну і характер! Ніколи не підійде до мене, не обійме. Вона ж навіть жодного разу мені не сказала, що любить мене.
А як підросла трохи, так права свої почала качати. Почала від мене вимагати, щоб я їй одяг новий купувала. А навіщо вона їй? Адже вона нікуди крім школи не ходить! Я їй сказала, що я гроші заробляю і буду собі одяг купувати, а вона ще не працює, тому буде ходити в чому є. Так вона почала вимагати від мене, щоб я їй купувала одяг на гроші, які батько в якості аліментів надсилає.
Ти ж пам’ятаєш, що ми у свій час з Миколою окремо жили? Але він нам допомагав грошима. Я ті гроші складала, щоб було доньці придане. Хто ж знав, що за ці гроші зараз можна буде тільки один раз в магазин сходити?
Я ж так не хотіла, щоб вона в університет поступала. А вона вперлася і все одно по-своєму зробила. Тепер ось в аспірантурі навчається. Заміж зібралася за якогось там аспіранта.
Але ж я так мріяла, що Ольга за багатого заміж вийде і мені допомагати буде! Я ж хотіла і ремонт собі зробити і на відпочинок за кордон поїхати. Скільки мені вже жити-то залишилося! А Ольга моя каже, що заміж по любові виходити треба. Багато вона розуміє!
Я ось вийшла заміж по любові. І що? Багато мені це щастя принесло? Я так хотіла хоч на старості років нормально пожити. А тепер що? Вийде вона заміж за цього свого бідного аспіранта, і я залишуся ні з чим. Виростила я її на свою голову! Каже, що вони з чоловіком всього самі доб’ються і все у них добре буде! Що за дочку така у мене? Зовсім про матір не думає. Тільки про себе думає.
Я їй кажу: «Ти у мене дуже погана дочка! Ти ж тільки про себе думаєш, а про мене не думаєш зовсім».
А вона мені відповідає: «Я ставлюся до тебе так, як ти того заслуговуєш!».
Ось що мені з нею робити? А твоя дочка як себе веде? – запитала у мене Марія.
– Та ніби як нормально. В гості до себе кличе, треба з онуком посидіти тиждень!
Коли сусідка пішла, я помила чашки і пішла спати. Уже засинаючи, я згадала, як Марія всі ці роки ставилася до своєї дочки, і я вирішила, що Ольга веде себе по відношенню до неї правильно. Вона має повне право виходити заміж за того, кого любить. А мама цілком може пожити і в своїй квартирі без ремонту.
Фото ілюстративне – grazdano4ka.livejournal.
