Присвячується найріднішій але чужій людині
Батькові За матеріалами
Я так чекала, тату,
Попри усе чекала.
Надія хоч маленька
В душі не пoмиpaла.
Чекала, що подзвониш
До пізньої години.
Та я для тебе вийшла
Зі статусу дитини.
Чекала, що спитаєш,
Як в світі я живу.
Хоча свої проблеми
Давно розв’язую.
Хоч видаюся cильна,
Слабкою все ж буваю.
Поплaкати в обіймах
Я щастя теж не маю.
З дитинства не відчула
Любові та підтримки.
Лиш тільки пам’ятаю
Гірку життя сторінку.
Цей день, коли зродилась,
Ти теж не пригадаєш.
Коли мені погано –
Ти з того втіху маєш.
На все тримай надію,
Бо часто так буває,
Що доля нас місцями
Візьме – і поміняє.
І ти захочеш старість
Свою теплом зігріти,
Та чи тоді ще буде
Хоч іскорка тепліти?
Дочка
