А вже десь зовсім не так давно мій тато отримав непогану квартиру в іншому місті, і я вирішила туди переїхати жити.
Звісно, було таки трохи незвично жити в чужому, незнайомому мені місті, де немає ні друзів, ні родичів, ні навіть знайомих, які б могли підтримати мене, або хоча б просто спілкуватися чи проводити час разом.
Тому коли я дізналася про те, що подруга хоче виїхати зі свого села, запропонувала їй в цьому допомогти і покликала жити до себе. Я просто вважала, що і людині допоможу, і самій не так сумно буде жити.
Квартира ця чималенька – три чималі просторі кімнати, тому з розміщенням ще однієї людини не повинно було виникнути абсолютно ніяких проблем, та й мені буде веселіше, не так сумно буде.
А вже перед самим переїздом подруги я вивчила вакансії і домовилася в одному місці про співбесіду.
Грошей у неї з собою було небагато, тому перший місяць я запропонувала подрузі пожити зовсім безкоштовно, і навіть купила для неї непоганий диван.
Коли прийшов час влаштовуватися на роботу, то Тетяні, як не дивно, не сподобалося те місце, яке я для неї знайшла – не дивлячись на офіційну, досить таки хорошу зарплату, вона не захотіла працювати в не дуже відомій мережі громадського харчування, і взялася за самостійний пошук набагато кращої вакансій, як вона мені тоді сказала.
Я не заперечувала, розуміла, що, можливо, людина хоче знайти кращу роботу, кожен має право на це, вона стала їздити по співбесідах, витрачаючи багато часу та грошей на проїзд по містечку.
Та згодом у Тетяни гроші дуже швидко закінчилися, адже ціни зараз самі знаєте які, та й не було їх у неї багато і мені довелося їй позичати свої заощадження, хоча я сама ж економила на всьому, на чому лише можна, та не могла залишити зовсім без грошей її.
Та приблизно вже десь через три тижні пошуку, Тетяна влаштувалася на роботу в невеличкий салон краси адміністратором.
Зарплата там досить таки невелика, зате її можна отримувати щодня.
Графік там дуже лояльний – 2 дні через 2 і змінниця сказала, що готова змінюватися, якщо це знадобиться, вона не має сім’ї, самотня, тому зовсім нічим не обтяжена.
Я тоді за подругу пораділа, адже очікувала, що у вільний час Тетяна буде підробляти або шукати більш високооплачувану роботу, але не тут-то було.
Я працюю зараз 6 днів на тиждень, а вона 3 або 4, з плаваючими вихідними.
Як не прийду додому – Тетяна постійно відпочиває собі, просто дивиться телевізор або сидить постійно в інтернеті.
На кухні в цей момент може стояти гора брудного посуду, яким користувалася вона. Посварилася з нею через це і тепер вона взагалі брудний посуд від мене ховає, то там поставить тарілку, то ще десь щось в стороні. Я не розумію, чому вона така неохайна людина? Ти ж в чужій квартирі живеш! Можна хоча б прибирати за собою добре.
Борг Тетяна мені таки повернула, платить за житло невелику суму і схоже, що її все це цілком таки влаштовує.
Вона задовольняється маленькою зарплатою, економить на харчуванні, щоб придбати одяг, і часто просить пригоститися тим, що приготувала я.
Всю побутову хімію в дім, навіть засіб для миття посуду купую я завжди. Живе у мене Тетяна вже 7 місяців і жодного разу за цей час не купила в будинок нічого істотного, крім основних та дешевих харчів виключно для себе однієї.
Як заїхала в майже порожню кімнату, так все у неї і залишилося. Облаштування квартири виявилося повністю на мені. Я не знаю, чи це правильно.
Зараз у мене з’явився хлопець, і я хотіла б жити з ним, але через таку сусідку покликати його до себе не можу.
Я тому задумалася і не знаю, як мені правильно зробити. Просити подругу з’їхати якось мені зовсім незручно, адже її зарплата не дозволяє зняти хороше житло і, якщо я попрошу покинути моє житло, то їй прийдеться повернутися в своє маленьке село. Я точно знаю, що вона там собі не знайде нормальної роботи, її там просто зараз для молодої дівчини немає.
Але з іншого боку, чекати поки вона щось змінить у своєму житті і стане себе нормально забезпечувати, доведеться довго.
Бачу, що Тетяна відчуває моє невдоволення, але вважає, що я втручаюся не в свою справу, адже це її життя і їй вирішувати, як їй правильно жити.
Що робити мені – виганяти на вулицю? Я так не можу вчинити, адже сама її до себе запросила. Знаю Тетяну багато років, але ніколи не думала, що вона така людина, чогось не розгледіла її раніше.
Виходить я сама її запросила до себе, просто не знала, що вона така. Але й вигнати тепер її не зручно. Чи я таки маю право на це?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.