fbpx

Я своїм дітям ніколи грошей не шкодувала, вони казали, що треба, і я давала відповідну суму. Жодного разу їм ні в чому не відмовила. Тому я вважала, що на своїх дітей я можу покластися, та виявилося, що це не так. Моїй мамі зараз 86 років. Живе вона в нашій старій хаті, поряд з моїми дітьми, але доглядати бабусю вони не хочуть, кажуть, щоб я поверталася з Італії

22 роки тому я поїхала в Італію на заробітки, щоб забезпечити своїм дітям краще життя.

Ми тоді жили дуже бідно, на чоловіка надії не було ніякої, бо крім оковитої він нічого не бачив. А у нас син і донька підростали, і мене непокоїло те, що я не можу їм нічого дати.

Я лише почула про можливість виїхати в Італію, і зразу вхопилася за цю ідею, як за рятівну соломинку. Тому я стала першою жінкою з нашого села, яка поїхала в Італію. Потім після мене підтягнулися вже і інші, я багатьом допомогла.

Поїхала я у віці 43 роки, а зараз мені 65. Додому я повертатися не збираюся, бо в Римі у мене нарешті налагодилося особисте життя. Я живу з італійцем, і почуваюся доволі щасливою.

Чоловіка мого не стало давно, але ще перед тим я з ним розлучилася, бо розуміла, що додому скоро не повернуся.

Дітей своїх я одружила, житлом забезпечила. У нас на подвір’ї є два будинки, які ми звели за мої заробітчанські перекази – один для доньки, інший для сина.

Я своїм дітям ніколи грошей не шкодувала, вони казали, що треба, і я давала відповідну суму. Жодного разу їм ні в чому не відмовила.

Тому я вважала, що на своїх дітей я можу покластися, та виявилося, що це не так.

Моїй мамі зараз 86 років. Живе вона в нашій старій хаті, поряд з моїми дітьми.

Поки мама сама давала собі раду, все було добре. Але зараз мама стала почуватися не вельми добре, їй потрібен постійний догляд.

Я завжди була впевнена, що з цим проблем не буде, адже поряд онуки, так що мама в надійних руках.

Але мої діти мене дуже неприємно здивували. Вони сказали, щоб я поверталася додому і сама гляділа свою маму.

Я їм нагадала, за чиї гроші збудовані їхні двоповерхові будинки, а вони на мене ще й образилися, мовляв, мене ніхто не просив аж так допомагати.

А якщо я вже сама так вирішила, то не треба їм нагадувати про це, “не дай, і не лай” – сказала моя донька.

Вона заявила, що бабуся – це моя мама, а тому – і моя відповідальність.

Одним словом, мої діти хочуть, щоб я поверталася додому і доглядала свою маму сама.

Отаких невдячних дітей я виростила!

Не знаю, що робити, адже тут у мене робота, особисте життя, а там – мама.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page