22 роки тому я поїхала в Італію на заробітки, щоб забезпечити своїм дітям краще життя.
Ми тоді жили дуже бідно, на чоловіка надії не було ніякої, бо крім оковитої він нічого не бачив. А у нас син і донька підростали, і мене непокоїло те, що я не можу їм нічого дати.
Я лише почула про можливість виїхати в Італію, і зразу вхопилася за цю ідею, як за рятівну соломинку. Тому я стала першою жінкою з нашого села, яка поїхала в Італію. Потім після мене підтягнулися вже і інші, я багатьом допомогла.
Поїхала я у віці 43 роки, а зараз мені 65. Додому я повертатися не збираюся, бо в Римі у мене нарешті налагодилося особисте життя. Я живу з італійцем, і почуваюся доволі щасливою.
Чоловіка мого не стало давно, але ще перед тим я з ним розлучилася, бо розуміла, що додому скоро не повернуся.
Дітей своїх я одружила, житлом забезпечила. У нас на подвір’ї є два будинки, які ми звели за мої заробітчанські перекази – один для доньки, інший для сина.
Я своїм дітям ніколи грошей не шкодувала, вони казали, що треба, і я давала відповідну суму. Жодного разу їм ні в чому не відмовила.
Тому я вважала, що на своїх дітей я можу покластися, та виявилося, що це не так.
Моїй мамі зараз 86 років. Живе вона в нашій старій хаті, поряд з моїми дітьми.
Поки мама сама давала собі раду, все було добре. Але зараз мама стала почуватися не вельми добре, їй потрібен постійний догляд.
Я завжди була впевнена, що з цим проблем не буде, адже поряд онуки, так що мама в надійних руках.
Але мої діти мене дуже неприємно здивували. Вони сказали, щоб я поверталася додому і сама гляділа свою маму.
Я їм нагадала, за чиї гроші збудовані їхні двоповерхові будинки, а вони на мене ще й образилися, мовляв, мене ніхто не просив аж так допомагати.
А якщо я вже сама так вирішила, то не треба їм нагадувати про це, “не дай, і не лай” – сказала моя донька.
Вона заявила, що бабуся – це моя мама, а тому – і моя відповідальність.
Одним словом, мої діти хочуть, щоб я поверталася додому і доглядала свою маму сама.
Отаких невдячних дітей я виростила!
Не знаю, що робити, адже тут у мене робота, особисте життя, а там – мама.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна