fbpx
Життєві історії
Я своїй сестрі телефоную на мобільний, а тут переплутала і набрала на домашній. Телефон взяв її онук, Антон сказав, що бабуся вже давно живе на дачі. Я буда сердита, адже на вулиці вересень, будинок малий, дерев’яний, вітер гуляє. Я відразу набрала сестру, запитала де вона, а Світлана сказала, що вийшла в магазин. Я сказала, щоб вона не говорила неправду. Ввечері я побігла до Тетяни, доньки сестри: – Як вам в голову таке могло прийти? Ти влітку на цю дачу носа показати не хочеш, бо вона там ледве стоїть, по воду на сусідню вулицю ходити потрібно, а матір відправила туди восени. Я ніколи не думала, що моя рідна сестричка відвернеться від мене після цього

– Так виходить, що я, зазвичай, своїй рідній сестрі дзвоню на мобільний телефон, а тут набрала на домашній, якось зовсім випадково, – ділиться Катерина Василівна. Підійшов її онук, Антон, і каже – а бабусі немає, вона зараз на дачі сама живе. Я не могла повірити в почуте, вирішила, що дитина плутає щось там. Яка дача вже зараз? На дворі вересень взагалі. Темно, холодно, сиро, дощі постійно йдуть. А у Світлани дача – хатинка маленька дерев’яна, холодна така, там вітер постійно гуляє. Там влітку жити не захочеш, адже дуже незручно, там практично нічого немає, а в вересні взагалі і в голову не прийде оселитися там.

У Світлани Василівни, сестри Катерини, досить-таки велика родина: доросла дочка з двома дітьми і чоловіком. Живуть вони всі разом, у двокімнатній квартирі. Старший онук вже перейшов до другого класу, молодшому онукові нещодавно виповнилося два роки. Зять працює, гроші віддає в загальний котел. Пенсію свою Світлана Василівна вкладає туди ж.

Дочка сестри зараз в декреті. У планах з наступного вересня віддавати дитину в садочок, виходити на роботу і брати кредит. Світлана Василівна буде за допомогу з дітьми, дочка з чоловіком стануть працювати і платити кредит. Тоді і роз’їдуться, можливо.

А поки живуть разом.

Правда, цьому «поки» вже навіть більше років, ніж другокласнику, старшому онуку сестри, але це вже інша історія.

Само собою зрозуміло, що в невеличкій квартирі вп’ятьох затісно вже, діти ростуть, ​​час від часу виникають суперечки та непорозуміння, на які Світлана Василівна щосили намагається дивитися крізь пальці, і постійно мовчить.

Ну а що робити, жити хочеться мирно і спокійно зі своїми рідними людьми під одним дахом, а не в атмосфері суперечок і непорозумінь.

– Вони вже матері просто на голову сіли! – з досадою в голосі розповідає сестра Світлани Василівни. – Дивлюся, старшого онука Антона ліжко вже у неї в кімнаті, ящик з іграшками теж до неї переїхав, та й менший онук постійно в її кімнаті живе, до батьків лише спати ходить. Я кажу, Світлано, навіщо ти це дозволяєш своїм дітям? А вона – мовляв, нічого, нам так зручно. Моя сестричка їм і готує, і посуд миє, і білизну прасує, і все інше. Я своїй племінниці Тетяні вже намагалася щось донести не один раз, але вона на мене рукою махнула – тітко Катерино, не хвилюйтеся, мама сама так хоче жити, вона не проти, сама з радістю нам допомагає.

А тепер ось зовсім несподівано для мене Антон проговорився, що бабуся і зовсім живе зараз сама на холодній дачі. Найголовніше, сама Світлана про це сестрі не говорить ні слова жодного разу, мовчить,  бо знає, що сестра буде не в захваті від цього. По мобільному телефоні відповідає, що вона зараз знаходиться в місті. Якби Катерина Василівна не помилилася номером, так якби дитина не проговорилася, вона так би нічого ніколи і не дізналася.

– Дзвоню сестрі на мобільний телефон, а вона відповідає мені, як ні в чому не бувало! – розповідає Катерина. – Я говорю, Світлано, а ти де? А вона мені так несподівано – та ось, тут в магазин вийшла зараз, по вулиці іду. Я їй – ой, Світлано, що не говори мені неправди, я все добре знаю.

Виявляється, на дачі моя сестричка живе вже давно. Все літо це знаходилася сама там, ще й Антона до себе туди брала, щоб дочці було легше справлятися. Кликала і дочку з молодшим онуком до них, але та відмовилася відразу навідріз – на дачі для дитини такої маленької, мовляв, умов немає зовсім ніяких, ні митися, ні прати нормально, ні готувати, як всі люди готують. З вересня Антон пішов в школу, його ще в кінці серпня забрали батьки додому, а бабуся, привізши онука в місто, покрутилася там кілька днів і повернулася на дачу. Там, мовляв, добре, свіже повітря і так далі.

– Так вересень, жовтень і листопад буде дуже теплим, так синоптики передають, яка краса тут буде, – виправдовується перед сестрою Світлана Василівна. – Взагалі, осінь стоїть в цьому році чудова. Додому повертатися не хочеться навіть мені зовсім, чесне слово. Ну, було кілька днів холодних і дощових, але це ж дрібниці! Я грубку топлю, і одягу у мене тут повно різного. Дров вже купила. А якщо все буде добре, то я планую ще й зимувати тут.

Сестра, виявляється, так з літа і сидить на дачі, приїжджаючи додому пару раз на місяць на день-другий – помитися і випрати нормально свої речі. І знову їде в свою маленьку незручну хатинку.

– Ні, ну от як таке можна допустити? – сердиться Катерина Василівна. – Мати, яка вже давно в роках, живе на вулиці практично, а дітки дуже затишно та комфортно почувають себе в її квартирі.

Катерина мовчати не стала, ледве дочекавшись вечора, в той же день вирушила до племінниці і влаштувала там справжній повчальний вечір.

– Все їм висказала, що вже давно у мене накопичилося, – ділиться вона. – І зятю, і Тетяні тій, доньці Світлани. Кажу, як вам в голову таке могло прийти, ви здорові молоді люди, матір-пенсіонерку в роках вигнали на вулицю в дощ та холод. Тетяна ще й намагалася виправдовуватися, що не на вулицю, мовляв, а на дачу, і мама сама поїхала, ніхто її не виганяв. Я їй кажу – ти влітку на цю дачу носа свого показати не хочеш, бо вона там ледве стоїть, по воду на сусідню вулицю ходити потрібно до колодязя, а матір відправила туди в восени. Ось збирайся і їдь сама на цю дачу, поживи там тиждень-другий. А що? Не на вулиці ж. Побачу, що ти тоді мені заспіваєш.

Катерина Василівна сперечалася так голосно, що на майданчик вибігли сусіди, тоді вона ще й їх ввела в курс справи, розповіла, як добре її сестрі живеться зараз, дякуючи рідній доньці.

– Загалом, тепер Тетяна після того з чоловіком образилися на рідну тітку, знайшли кімнату в оренду! – продовжує Катерина. – З матір’ю не розмовляє, верне носа від неї. А моя рідна сестра Світлана звинувачує саме мене в усьому! Навіщо ти влізла в мою сім’ю, каже, хто тебе просив. Ми всі через тебе пересварилися, тепер не розмовляємо між собою. Квартира, яку знайшли мої діти, дуже брудна, ремонту немає, як там Тетянка моя з дітьми малими жити буде тепер? І на кредит вони, знімаючи квартиру, збирати не зможуть тепер. Я кажу – нічого, відмиють ту квартиру, приведуть в порядок, адже не діти малі, а дорослі та самостійні люди. Але жити на дачній дерев’яній хатині взимку в твоєму віці не справа зовсім! А Світлана відразу мені заявила – ось, мовляв, у тебе немає сім’ї, і ти робиш все, щоб і у мене її не було.

Світлана вважає, що Катерина дійсно влізла не в свою справу, дарма всіх пересварила між собою. Адже вони жили так, як їм зручно. Тепер донька з чоловіком ображені на свою матір, що та нібито поскаржилася тітці, не розмовляють, гордо збирають речі і йдуть з дітьми внікуди.

А Катерині дуже сумно після почутих слів у свою адресу від сестри, вона хотіла як краще, а світлана дорікнула їй тим, про що найбільше вона сумує, адже, дійсно, у неї немає дітей.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – dacha24.pp.

facebook