fbpx
Життєві історії
Я свого чоловіка вісім років тому забрала з сім’ї! Влаштувалася на нову роботу і в перший же день побачила його! Він мені дуже сподобався. А дівчата кажуть: – Та він одружений, навіть не намагайся. Не той випадок – вірний сім’янин! Та я дізналася його телефон і написала смс. А все почалося наступного дня

Я свого чоловіка вісім років тому забрала з сім’ї! Влаштувалася на нову роботу і в перший же день побачила його! Він мені дуже сподобався. А дівчата кажуть: – Та він одружений, навіть не намагайся. Не той випадок – вірний сім’янин! Та я дізналася його телефон і написала смс. А все почалося наступного дня

– Я свого чоловіка вісім років тому забрала з сім’ї! Може, це і погано, але ні про що не шкодую, – каже тридцятирічна Міла. – Живемо з ним весь цей час душа в душу, сина народили, дочку ось чекаємо зараз! Він у мене просто ідеальний чоловік. Добрий, розумний, відповідальний, вірний. За матеріалами

– Вірний? – з сарказмом у голосі запитала подруга. – Це ти вірного чоловіка з родини забрала? Ну ну. Першій дружині він був невірний, а з тобою все буде інакше, думаєш? Не буде! Не дивуйся, якщо і від тебе гуляти почне. Може, вже й гуляє! Так напевно!

– Ну ви ж не знаєте, як воно було! – сміється Міла. – Справа в тому, що він у колишньої дружини не гуляв.

– А кажеш, забрала з родини! Як це? За руку, чи що, повела?

– Та майже! Влаштувалася на нову роботу і в перший же день побачила його! Мене наче блискавкою вдарило. А дівчата кажуть – та він одружений, мовляв, і навіть не намагайся. Не той випадок – вірний сім’янин. Але я телефон дізналася і стала йому писати смс. “Привіт, ти мені подобаєшся, давай побачимося” та інше. Він все прочитав, нічого не відповів, а оскільки совість чиста, видаляти листування не став. А може, на роботі був зайнятий. Прийшов додому, пішов в душ, а дружина взяла телефон. Побачила смс, влаштувала скандал. Чоловік спочатку заспокоював її, аргументи наводив, мовляв, взагалі не знаю, що це і звідки, може, хтось номером помилився.

– Вона, звичайно, не повірила?

– Та куди там. У підсумку він розлютився, поїхав до друга, напився. Так і зателефонував мені. Загалом, якщо коротко, ми в ту ж ніч зустрілися, тут же зав’язався у нас роман, він швидко пішов від дружини, розлучився, все їй залишив. Ми з ним орендували квартиру, через рік оформили стосунки, там і син народився. В першому шлюбі у нього теж син залишився. З дитиною спілкується, аліменти платить, хоча колишня дружина постійно палки в колеса ставить. Ніяк не заспокоїться. Ну ще б пак, через власну дурість хорошого чоловіка втратила. Хоча вона до цих пір не вірить, що вина на ній. Впевнена, що він їй зраджував, і вона його за руку зловила. Але нехай думає, що хоче. А ми живемо. Квартиру купили недавно, все в шоколаді.

Хтось як і раніше впевнений, що ззовні міцний шлюб не розбити і чоловік «йде не до когось, а від когось»?

Адже ось жили люди – не тужили, дитина росла, у чоловіка і в думках не було йти, зраджувати, шукати собі когось.

Як вважаєте, хто більше винен у розвалі першої сім’ї – чоловік, дружина або все ж «жінка з роботи»?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.