fbpx
Життєві історії
Я стала приходити до батьків своїх щодня, просила маму, щоб вона сиділа з моїм синочком, а я могла вийти на роботу. Та мама мені завжди відмовляла, сказала, що в неї на те є дві серйозні причини. А я й досі не розумію її

У першому шлюбі я з чоловіком прожила 5 років. Згадувати про нього особливо й нічого. Вдруге я вийшла заміж через пару років. Але і в цей раз шлюб мій був невдалим. Чоловік зовсім не розумів мене, хоча я старалася для сім’ї, як могла. Це заміжжя тривало кілька місяців.

Після такого досвіду бажання знову вийти заміж у мене не було. На той момент мені було 25 років. Освіта була отримана, і я вирішила повністю зосередити всю свою увагу на роботі і кар’єрі. Завдяки своїй наполегливості і зосередження я швидко отримала бажану посаду і, відповідно, зарплату.

Тепер я могла допомагати батькам і ні в чому собі не відмовляти. Через 10 років, коли я досить таки гарно стояла на ногах, я зрозуміла, що потрібно щось змінювати у своєму житті, поки не стало надто пізно. Думка про шлюб залишилося незмінною, тому я своєї долі і не шукала. Але думка про народження дитини для себе до мене закралася.

Роки минали, і я зрозуміла, що хочу теж стати матусею.

Та розуміла, що маю не просту долю, тому вирішила не виходити більше заміж.

І я стала мамою чудової дитини. Але зараз я вже немолода.

У мене є тато й мама, але вони зараз у віці вже. Вони нічим не можуть мені допомогти. У них мала пенсія, їм ледве самим на життя вистачає. І сидіти з маленькою дитиною не можуть, бо кажуть, що важко, не справляться з немовлям. І няню знайти я не можу, адже таку маленьку дитину не можу залишити на чужу людину. Як тепер бути? Де знайти вихід?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook