Проживши з своїм чоловіком 25 років і виростивши 3-х синів, я вже готувалася до спокійної старості з ним, але тут сталося таке, на що я аж ніяк не сподівалася. Я дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка.
Спочатку я думала розлучатися, бо пробачити зраду я не могла. Але потім вирішила, що спробую поборотися за свою сім’ю.
З Петром я пережила стільки всього, що зараз просто так його віддати іншій жінці я не погоджуюся.
Ми одружилися молодими, коли ще нічого у нас не було. Тому спочатку ми жили з батьками Петра.
Той час, коли я мешкала разом з свекрухою, я навіть згадувати не хочу. Особливо важко було, коли один за одним у нас троє дітей народилося.
Звичайно, мені важко було впоратися одній, я нічого не встигала, але свекруха мені зовсім не допомагала, вона вміла лише мене картати.
Тоді я переконала чоловіка, що йому треба їхати на заробітки, щоб заробити нам на квартиру.
Він погодився, і поїхав за кордон, на будову. Працював там років 6, поки ми змогли собі житло придбати.
А я тим часом переїхала жити в село до своєї бабусі, бо розуміла, що без Петра ми з свекрухою аж ніяк не зживемося.
То були дуже важкі часи, але ми змогли все пережити. Петро гроші заробив, ми квартиру купили, переселилися, а тут вже і хлопці наші стали підростати і один за одним випорхувати із нашого сімейного гніздечка.
І тоді я стала помічати, що Петро дуже змінився, ходив якийсь сумний, став неговіркий, і постійно тримав телефон у руках і щось писав.
Одного разу я сиділа близько біля нього, йому на телефон прийшло повідомлення, і я змогла прочитати кілька речень. З того, що я побачила, мені стало зрозуміло, що у мого чоловіка є інша жінка.
Найцікавіше, що він навіть не відпирався. Він відразу визнав, що так, у нього є жінка, з якою він зустрічається вже майже рік, і до якої він збирається від мене піти.
Я тоді запитала його лише одне:
– Чим вона краща за мене?
На що отримала дуже пряму відповідь:
– Нічим не краща. Просто її я люблю, а тебе ні.
Першою моєю думкою було відпустити його на всі чотири сторони, так мені було образливо. Але потім я подумала, і вирішила, що це занадто просто. Я витратила на цю людину 25 найкращих років свого життя, і тепер так легко маю віддати іншій жінці?
Я підключила дітей, розповіла все нашим синам, а вони покликали батька на розмову.
Не знаю, про що вони там говорили, але після цієї розмови чоловік прийшов до мене, попросив вибачення, і сказав, що таке більше не повториться.
Я його пробачила, ми стали жити як колись. Але чоловік знову не випускає телефон із рук, і тепер всюди носить його з собою.
У мене таке відчуття, що він не припинив спілкування з тою жінкою. Мені так погано від цього.
Чи, може, я себе накручую, бо перестала довіряти чоловікові?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
