На свята я поїхала до мами, хотіла трохи відпочити, але натомість потрапила в не дуже приємну ситуацію.
Я сподівалася, що в гості до мами прийде і її молодша сестра Марина, але мама мені сказала, що вона її бачити не хоче, і що я теж маю перестати з нею спілкуватися.
Мама старша за свою сестру на шістнадцять років. За віком Марина мені ближча, ніж їй.
І вийшло так, що росли ми з Мариною разом. Дуже багато часу проводили разом у дитинстві, дружимо ми і досі.
Мама народила мене в сту роки, і оскільки сама в цей час навчалася в університеті, змушена була користуватися допомогою своєї матері, у якої на руках була власна чотирирічна дочка Марина. А де одна дитина, там і друга.
Бабуся, ні слова не кажучи, практично забрала мене до себе і ростила нас разом, благо, мала можливість: дідусь, її чоловік, добре заробляв, дітей любив, і був двома руками за, щоб дружина не працювала, а сиділа вдома з дітьми, з донькою та онукою.
Хоча я йому не рідна онука, у моєї мами був інший батько.
Бабусин чоловік добре ставився до мами, наскільки я пам’ятаю. Але вона його не любила і так і не прийняла.
Але свою матір була ображена, що та вийшла заміж, народила Марину, а її, старшу доньку, покинула. Хоча тепер я розумію, що насправді все було не зовсім так.
У моєї мами якось зовсім не складалося з особистим життям, мій батько пішов від неї, коли я ще була маленька.
Ростила мене мама одна, але їй дуже допомагали родичі.
А сім років тому мама вийшла заміж за Павла.
На той час я вже була доросла, якраз поступила в університет, тому мені було байдуже, головне. щоб мама почувалася щасливою.
Чоловік був на 4 роки молодший за маму. З роботою, з квартирою, розлучений. І син-підліток у нього від першого шлюбу.
Мама вийшла заміж, а я повністю та офіційно переїхала жити до бабусі, яка сама мені це запропонувала.
А 2 роки тому я сама вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка.
З Мариною у нас склалися дуже теплі стосунки, вона знала про мене більше, ніж рідна мама.
А коли я закінчила навчання, Марина влаштувала мене на роботу на свою фірму.
Ми з Мариною і по магазинах разом ходили, у відпустку їздили, можна сказати, стали справжніми подругами, що моїй мамі чомусь дуже не подобалося, таке враження, що вона ревнувала мене до своєї молодшої сестри.
Я не цікавилася, як у мами весь цей час складалося сімейне життя з Павлом, але останнім часом мама часто скаржилася на нього, що він все більше часу став проводити поза сім’єю.
Дітей у них спільних не було, було видно, що справа йшла до розлучення.
А потім мама дізналася, що у її чоловіка є інша, і цією іншою жінкою виявилася її сестра Марина.
Між ними відбулася серйозна розмова, і Марина чесно їй зізналася, що у неї з Павлом стосунки.
Марина чекає дитину, тому Павло так поспішає розлучитися з моєю мамою.
Мама дуже засмучена, вважає це подвійною зрадою, ніяк не може з цим змиритися.
Вона просить мене припинити з Мариною будь-які стосунки. І я її навіть розумію, але я тут до чого?
Вибирати між ними двома мені не хочеться. Мама – це мама, так.
Але й із Мариною нас багато пов’язує: дитинство, робота, друзі.
Нехай Марина і мама розбираються між собою, приймати нічий бік я не планую.
Але мама мене не розуміє. Що робити, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.