Нам з чоловіком пощастило, бо ще до нашого весілля його батьки купили йому двокімнатну квартиру, щоб коли він одружиться, сім’я жила окремо.
Так склалося, що ми з свекрами живемо неподалік, наше помешкання знаходиться в будинку, що стоїть навпроти будинку, де живуть свекри.
З самого початку мати Олега мала ключі від цієї квартири.
Вона приходила, коли син був на роботі, готувала їжу, прибирала, прала та прасувала, що було цілком зрозуміло.
Я сподівалася, що після нашого весілля чоловік забере від мами ключі, адже тепер ми окрема сім’я.
Але свекруха чи не щодня продовжувала до нас приходити.
На перших порах мені навіть було так дуже зручно, адже приходиш з роботи, а вдома чисто, на плиті вечеря, нічого самій робити не треба.
Тепер згодом, я зрозуміла, що зробила велику помилку впустивши іншу жінку, хоч і маму, у нашу сім’ю, у наш світ.
Ми з чоловіком багато працювали, часто брали роботу додому, то ж ввечері механічно ми їли готову вечерю, лягали в чисте ліжко, а вранці одягали свіжий одяг і йшли на роботу.
Ми навіть не замислювалися про виконану мамою роботу.
Зараз мені не зручно за нашу поведінку, але з іншого боку, ми ніколи не просили свекруху робити щось для нас, вона приходила до нас лише за нашої відсутності.
Я пішла в декрет, але продовжувала працювати вдома.
Свекруха дуже мені допомогла на той час. А якщо чесно, часто мені було просто ліньки займатися домашніми справами.
З народженням дитини мало що змінилося, тільки у свекрухи додалося ще більше роботи.
Вона купала, колисала, гуляла з нашим сином.
Олегу теж все підходило, бо йому самому не доводилося озадачуватися прогулянками та підгузками.
Ми дуже нахабніли. Якби було більше місця, то свекруха ночувала б у нас.
Я дивуюся цій жінці, ні слова докору в наш бік.
Але така безвідповідальна поведінка не пройшла даремно.
Наша сім’я почала тріщати по швах.
Те, що нас об’єднувало з Олегом раніше якось зникло, а нових справ, що зближають подружжя, у нас не було, все робила за нас мама.
Я задумалася про те, що потрібно щось змінювати.
Так, багато чого я не вміла, всьому треба було вчитися, але я розуміла, що пора ставати господинею у своїй сім’ї.
Це було нелегко, у перший же день у мене полиняла білизна в машинці, і я спалила сорочку чоловіка праскою, гречка була недоварена, а м’ясо пересмажене.
Увечері Олега випроводила гуляти на вулицю з дитиною, за пів години вони повернулися.
Чоловік не зміг заспокоїти дитину. Прибігла свекруха, вона спостерігала за ними зі свого вікна.
Дитина миттю заспокоїлася в руках бабусі.
Олег вирішив, що без допомоги мами нам не обійтися, але я сказала, що крок назад ми робити не будемо, якщо вже вирішили бути самостійними, то треба йти до кінця.
Коли вкотре в мене щось згоряє, линяє, не можу впоратися з дитиною, хочеться покликати свекруху і вона прибіжить за дві хвилини.
Але я намагаюся все робити сама.
Я дуже вдячна своїй свекрусі за все, що вона зробила, вона просто золота людина, але я чітко зрозуміла – в своїй сім’ї господинею маю бути я.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
