Останнім часом я не дуже добре себе почувала, але вважала за краще нікому про це не розповідати.
Єдина, кому я поскаржилася на погане самопочуття, це була моя двоюрідна сестра Леся, з якою я нещодавно говорила по телефону.
Я заробітчанка, вже 10 років на заробітках. Працюю в Італії, доглядаю літню італійку. Зарплата у мене непогана, я маю тисячу євро в місяць.
Роботу я мала різну, була і дуже важка, коли я ночами не спала.
А зараз у мене доволі легка робота, синьйора ходяча, їй 78 років, в мої обов’язки входить лише прибрати в квартирі і приготувати їжу. Ночами мене ніхто не будить, що в моєму віці дуже важливо.
Залишити роботу і їхати додому я поки-що не можу, бо хочу допомогти доньці. Вони з зятем взялися будинок будувати, кредит в банку оформили, а це величезні гроші.
Я розумію, що можу суттєво їм допомогти, адже щомісяця висилаю їм 900 євро, 100 собі залишаю на дрібні потреби.
Без мене дочці буде дуже важко сплатити цей кредит і добудувати будинок.
Хоча вона мене і не просить, але я сама розумію, що мушу їй допомогти.
За час заробітчанства я довела свій будинок до ладу, зробила в ньому гарний ремонт.
Також купила старшому сину квартиру, коли він одружувався.
То ж тепер настав час допомогти і дочці, що я і роблю. Так що не зважаючи на погане самопочуття, я мушу ще трохи попрацювати.
Я сподівалася, що моя сестра Леся нічого дочці не розповість про нашу розмову. Але кілька днів дочка мені зателефонувала, і сказала, що нам треба серйозно поговорити.
Спочатку вона запитала мене, як я себе почуваю, а потім наказовим тоном сказала, щоб я брала відпустку і приїжджала на Великдень додому.
Взагалі, дочка наполягає, щоб я назавжди поверталася в Україну, адже вона переконана, що здоров’я не купиш ні за які гроші.
Я їй кажу, а як же твоя будова, твій кредит?
А вона мені відповідає, щоб я не хвилювалася через дрібниці, запевняє, що вони з чоловіком молоді, і з часом самі зароблять.
Найбільше мене вразили слова дочки: «Мамочко, ціннішого за тебе у мене нічого і нікого немає».
Я таки взяла відпустку і їду на Великдень додому. А там вже з дочкою порадимося і вирішимо, що робити далі.
Я дуже щаслива, що у мене така добра дитина.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
