З Дмитром ми познайомилися на студентській вечірці. Я тоді навчалася на третьому курсі. Було дуже весело, ми танцювали, сміялись і веселились. В кінці вечора я познайомилася з ним. І так сталося, що зранку я прокинулася в Дмитра вдома. Після цього ми ще декілька разів зустрічалися, а через місяць я дізналася, що чекаю дитину.
На той момент я не знала, що мені робити. Я була в розпачі, як повідомити батькам, як продовжувати навчання, що скаже Дмитро, адже ми навіть не зустрічались. Ці думки повністю заповнили мою голову. Для себе я вирішила, що якщо вже так, то я в будь-якому випадку залишуся з дитиною.
Я набралась сміливості, підійшла до Дмитра і повідомила цю новину. Дмитро подивився на мене і сказав, що через годину повернеться. Я залишилась чекати. Ця година була найдовша в моєму житті. Я не знала, що думати. Чому і куди він пішов, можливо він злякався і просто втік і ще мільйон подібних думок пролітало в голові поки я чекала.
Дмитро як і обіцяв повернувся через годину. Він став на коліно, протягнув мені букет троянд і маленьку обручку. Я була здивована ще більше, за цю годину я передумала різне, але тільки такого ходу подій я не очікувала. Сльози покотилися самі собою і я просто автоматично сказала “так”.
Прожили ми вже п’ятнадцять років і ніхто з нас не пошкодував про те, що все сталося саме так, ми щасливі і безмежно кохаємо один одного і в нас вже троє прекрасних дітей.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – slk.kh.
