Я народилася і виросла в маленькому селі, прожила я там все своє дитинство та юність, до 18 років. А коли мені виповнилося 18 я вступила до вищого навчального закладу у місті, яке знаходиться недалеко від нашого села.
Після закінчення інституту я влаштувалася на добру роботу в цьому ж місті у досить гарну фірму. Через те, що я відмінно закінчила навчання, мене одразу взяли на досить хорошу посаду з гарним окладом. Працювала я там декілька років, дуже старалася якнайкраще виконувати свої обов’язки та нікого не помічала поруч з собою.
Але згодом я познайомилася з Олексієм, він теж з нами працював. Він постійно допомагав мені з роботою, проводив додому, допомагав нести важкі сумки, загалом, ми частіше стали з ним спілкуватися і зустрічатися.
Раніше я цієї людини не помічала, але зараз якось склалося все зовсім по-іншому.
А згодом Олексій покликав мене заміж. Я звісно, що погодилася, адже розуміла, що це саме та людина, з якою я хочу прожити все своє життя, адже кращого і добрішого чоловіка я не зустрічалася. Через те, що я з родом з села, то у нас заведено святкувати весілля дуже шикарно, це така подія, на якій має гуляти ледь не пів села.
Завжди у нашій родині запрошували на весілля приблизно чоловік 100, а то й більше, накривали величезний стіл та всі святкували, це звичайне весілля в селі, адже запрошуються всі близькі та далекі родичі з обох сторін, колеги з роботи, сусіди, друзі та знайомі. Були навіть такі ситуації, що наречений та наречена декількох своїх гостей не знали в обличчя та ніколи до цього не бачили, адже вони могли бути далекою родиною.
А мій чоловік родом з міста, де зовсім ніколи так не святкується весілля. У них прийнято зазвичай, щоб все було скромно та не дуже дорого, у маленькому колі найближчих людей та друзів, просто зібрати родину та близьких друзів та посидіти разом, відсвяткувати в колі найближчих.
І, щиро кажучи, в цьому питанні я повністю погоджувалися зі своїм чоловіком, адже на нашу думку не розумно витрачати всі свої кошти на весілля та потім сидіти без нічого та їсти один хліб. Звісно, що моя родина на таку пропозицію відреагувала дуже недобре. Мої батьки захотіли гучного та пишного весілля. Родина не розуміє, чому ми їх не запродуємо святкувати наше одруження.
Але ми моїх батьків не послухали та зробили по-своєму. Через декілька днів після того, як розписалися, просто зібрали свої речі та поїхали у весільну подорож. Хоч на нас і ображаються мої батьки та всі родичі з моєї сторони, але ми не розуміємо навіщо витрачати стільки грошей на весілля, яких у нас немає, а кредити брати ми не хочемо. Я вважаю, що пройде певний час і вони все зрозуміють та перестануть ображатися на таку, на нашу думку, дрібницю. Адже гучне святкування не головне, а головне, щоб ми були щасливими. Невже ми маємо робити дороге весілля тільки тому, що це хочуть родичі?
Фото ілюстративне.
