– Ще тоді я відразу зрозуміла, що щось тут нечисто таки, – розповідає 35-річна Тетяна. – Не просто так свекруха сина на дачу покликала, типу допомогти траву покосити. Ну яка там допомога, у них косарка хороша, свекор косить завжди сам. Навіть в хороші часи нікого не наймали, коли гроші були, все самі там робили. Просто їй треба було поговорити з сином без моєї присутності, щоб я нічого не почула. Так і виявилося, як я думала. Була там у них сімейна рада: він, батьки і його сестра. Приїхав ввечері і каже: “Сестра моя, Іванка, кредит буде брати!” Я мало не впала.
Молодшій сестрі Гришка, Іванці, 23 роки, але нічого путнього з неї до сих пір не вийшло, за словами Тетяни, і навряд чи щось вийде.
– Після школи нікуди не стала вступати, уявляєш! – розповідає Тетяна про зовицю. – Рік вона просиділа вдома, нічого не перездала, і поступати знову нікуди не стала. Свекор прилаштував її до свого друга секретарем на ресепшн, сиди, відповідай на дзвінки, з’єднуй з фахівцями. Так вона і пів року на роботі не протрималася, пішла: нудно, сумно, нецікаво.
– І що, так і не працює з тих пір ніде зовсім?
– З минулого року працює продавцем в якомусь ТЦ, сидить у відділі з біжутерією. Покупців небагато, так, час відбуває. Зарплата копійчана, звичайно, а останні два місяці вона взагалі не працювала, і невідомо, що буде далі. Благо, що принцеса наша живе з батьками, вони холодильник заповнюють та за квартиру платять, вона лише на себе гроші зароблені і витрачає, на одяг та гуляння.
– Почекай, так про який кредит тоді мова йде?
– Ось я теж здивувалася! Але Гришко, чоловік, каже, зараз всім дають. І ось тут! – починається те, заради чого його запросили на дачу. Він буде платити кредит разом з сестрою, бо вона одна не впорається, ось так от. Я йому кажу, а ти в курсі, що в такому разі тобі і доведеться виплачувати кредит самому? На Іванку надії ніякої взагалі, вона, по-моєму, далека від реальності! А він: “Так, в курсі! Доведеться виплачувати. Я, – каже, – ще винен батькам за квартиру, а борги потрібно віддавати”.
Гришко та Тетяна живуть в квартирі, купленій колись, в не такі важкі роки, спеціально батьками для сина. Гришкові тоді було приблизно стільки ж, скільки зараз сестрі, а тій було років дванадцять або тринадцять. Батьки були молодими і досить заможними, батько займався бізнесом, справи йшли добре, тому всією сім’єю жили на широку ногу. Міняли машини і гаджети, робили ремонти, будували дачу, їздили відпочивати за кордон і з дітьми, і окремо, і сина відправляли. Двокімнатну квартиру ось купили з нагоди, для Гришка.
У планах було потім, через кілька років, купити квартиру і для Іванки. З цим поки не поспішали: навіщо семи-восьмикласниці своя квартира? За купленим житлом треба стежити, ним займатися, а морочитися зі здачею в оренду батьки не хотіли. Тому, хоча гроші і можливості були, покупку житла для дочки батьки на кілька років.
А потім ситуація змінилася зовсім. Доходи від татового бізнесу сильно просіли, колишніх грошей і можливостей давно вже і близько немає. Живуть батьки, звичайно, краще середньостатистичних пенсіонерів, але про покупку квартир, і в тому числі і про закордонні вояжі, давно вже і мови не йде. А 2020 рік, схоже, підкосив і те, що ще ледве жевріло. Батько відверто говорить, що, швидше за все, бізнес доведеться закривати, здавати міську квартиру і жити на дачі. Благо, що в попередні роки все там влаштували найкращим чином.
– Ну, Іванка, звичайно, і чути не хоче про те, щоб разом з батьками переїхати з столиці на дачу! – розповідає Тетяна. – Просить тепер батька: “Купуйте мені квартиру, Гришку купили, а я що, не дочка”? Батько їй каже: “Яка квартира, мені скоро пару черевиків купити проблематично буде”. А вона: “Мені все одно, ви все мені повинні, і крапка! Ось нехай тепер Гришко мені купує!”
Гришко працює за наймом, в плані фінансів особливо зірок з неба не хапає. У них шестирічна дитина, і, звичайно, грошей зайвих немає. Завжди є, куди витратити в сім’ї. І це точно не на квартиру сестрі.
– Але батьки йому там, на дачі, добре таки роз’яснили, – розповідає Тетяна. – Мовляв, тобі квартира на халяву дісталася, тепер ти повинен допомогти купити житло сестрі! Він тепер і сам впевнений, що повинен. Замовив довідки з роботи, для банку. А мені-то це навіщо, за Іванку платити? Якщо вже на те пішло, могли б своє житло розширити. У нас дитина, про сина треба думати, а не про сестру. Я проти категорично!
Як повести себе в такій ситуації невістці?
А може, батьки не так уже неправі? Синові вони допомогли, бо могли, нехай тепер і він їм допоможе? Або це нахабство з їхнього боку: їх доросла донечка – не проблема сина? Але Тетяна сказала, що ніколи не погодиться віддавати гроші за чуже житло.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
