Відколи мого чоловіка не стало, мені дуже сумно і самотньо. Я пенсіонерка, мені 63 роки, живу сама в двокімнатній квартирі. У мене є єдина дочка, вона з чоловіком і двома дітьми живуть окремо.
А нещодавно донька приїхала до мене з дивною пропозицією. Вона запропонувала мені продати свою квартиру і переїжджати до них, мовляв, так всім буде зручніше.
Коли я розповіла про це своїй сусідці, вона дуже мене переконувала не робити цього, казала, що таку помилку робить багато літніх людей. Вони продають своє житло, діти гроші забирають, а потім ці літні люди стають непотрібними, почуваються зайвими в домі у своїх дітей, і часто в кінці опиняються на вулиці.
Слова сусідки мене налякали, я задумалася, але дочка була наполегливою, хотіла, щоб зимувала я у них цю зиму. Я поцілувала портрет чоловіка, хотіла, щоб він з небес благословив мене на цей крок. Продавати квартиру, де ми прожили майже 40 років, було непростим рішенням.
Місяць тому я переїхала до дочки в їхню двокімнатну квартиру. Було трохи тісно, дочка з чоловіком жили в одній кімнаті, внучки в іншій, а я спала на кухні, там теж був диванчик.
Але я знала, що це ненадовго, бо зять планував продавати і цю квартиру, а потім за наші спільні гроші купити щось більше, наскільки я знаю, він хотів чотирикімнатну квартиру.
Одного разу я ще не спала і почула розмову зятя з дочкою. Він був вельми стурбований, мені запам’яталася фраза: “Мама з нами жити не може”. Звичайно, що після цього заснути я вже не могла.
На наступний день зять на тиждень поїхав у відрядження, а я потихенько почала складати свої речі і думала, куди ж я подінуся, якщо зять мені прямо скаже, що мені не раді в їхньому домі.
У мене є рідна сестра, вона сама живе в селі, хата у неї невелика, але я подумала, що в крайньому випадку переїду до неї. Повернення зятя я чекала з острахом.
І ось зять повернувся і я знову почула їхню розмову з дочкою.
Він сказав, що все обдумав, і нам не комфортно буде жити всім разом, тому він вибрав варіант – дві квартири на одній сходовій клітці в новобудові.
Одна квартира для мене, а друга для них! Від почутого в мене на очі набігли сльози. Я почала картати себе за те, що так погано подумала про своїх рідних людей. А вони, навпаки, стараються, щоб мені було комфортніше.
Зять хотів брати дві двокімнатні, але я його переконала, що мені буде досить і однієї кімнати, а вони нехай беруть собі трикімнатну. А потім свою квартиру я комусь з внучок і залишу.
Тепер я знаю, що у мене – найкращі і найтурботливіші діти в світі. І як я тільки могла так недобре про них подумати?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.