Родом я з невеликого села. Ми з чоловіком завжди мріяли мати квартиру в місті. Все життя на неї гроші збирали. Ми разом прожили чудових двадцять п’ять років. Але нещодавно мого чоловіка не стало.

Років п’ять тому ми нарешті здійснили свою мрію – купили двокімнатну квартиру. Але я так звикла жити в селі, що не спішила переїжджати. А чоловік сказав мені був якось: «Ця квартира для тебе, Анно. Будеш здавати, до пенсії зайві гроші не завадять, а буде важко, просто продаси. Я не знаю, чи зможу про тебе завжди піклуватися, а ця квартира тебе виручить, а син нехай про своє житло сам подбає. Він у нас дорослий».

Все було добре, але нещодавно Василь надумав одружуватися. Жити зі мною в селі він не хотів, я все розумію, сучасна молодь не хоче залишатися в селі. І тут Василь потихенько став натякати мені, щоб я віддала йому квартиру, поки він на свою заробить. А то знімати житло дуже дорого, так він ніколи не назбирає грошей на власну квартиру. І так він мене потроху став умовляти, щоб їм на весілля такий подарунок зробила.

Мій чоловік був би проти такого розкладу. Але і сина мені шкода. Я багато думала, і материнське серце таки переважило. Я вирішила, що проживу, як-небудь, а син мій не буде сімейне життя в чужому кутку починати, та й невістка може більше любитиме його і цінуватиме.

Ще до весілля я переписала на сина квартиру, щоб він був повноправним господарем у своєму домі. Зіграли весілля, молоді поїхали жити в місто, а я в селі залишилася мріяти, коли ж внуки появляться, щоб вони до мене їх в село привозили.

Через місяців Василь приїхав на новій машині. Я була дуже здивована, питаю, звідки він такі гроші взяв, чи в кредит не заліз часом?

І тут син мене ошелешив:

– Мамо, ми твій подарунок продали.

Я аж присіла:

– Як, навіщо квартиру продали? Сину, а де ж ви жити будете?

– Мамо, ми молоді, ще заробимо, а машину зараз хочеться, а на решту грошей завтра на море за кордон відлітаємо, дружина все життя про це мріяла.

Я не вірила у те, що чую, чому ж я чоловіка не послухала, адже він так про мене переживав, а я цілу квартиру на примхи молоді віддала. Я  тоді аж в лікарню від хвилювання потрапила, син в цей час на морі відпочивав.

Машина Василя протрималася пів року, розбив її син, добре хоч сам легко відбувся. А невістка трохи більше року з Василем пожила і на розлучення подала. Залишився мій син ні з чим. І я теж біля нього залишилася ні з чим.

Каже, щоб я не переживала, що він поїде на заробітки і заробить на квартиру. І чому я тільки не послухала свого чоловіка?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.