Мені 52 роки, чоловікові 54. У нас двоє дорослих дітей, які з своїми сім’ями живуть окремо. Все життя ми прожили в квартирі, але за містом у нас є дача. Коли діти були малими, ми їздили туди на все літо. Я завжди мріяла про відпочинок на морі, але отримувала три місяці свіжого повітря на дачі. А ще – грядки, на яких я вирощувала корисні продукти для дітей.
Я завжди мріяла, що діти виростуть і ми нарешті перестанемо їздити на дачу, але нічого не змінилося, тому що дачу дуже любить мій чоловік. І хоч я дуже втомилася від всього цього, він ніколи не погодиться її продати або хоча б не їздити туди.
Ми отримали дачу давно, більше 30 років тому. Дуже раділи цій невеликій ділянці на болотах, куди з автобуса треба було ще йти пішки добрих 3 км, якщо не більше. Але ми були молоді, на дачі оселилася моя мама – у нас квартира все літо вільна, потім зелень, овочі, ягоди – це було супер! Приїжджали до мами на вихідні, привозили продукти, будували, копали, допомагали з закрутками.
Дітей на літо туди ж сплавляли, вони були щасливі А ввечері в суботу сідали на веранді пити чай, навколо квіти пахнуть, все своє, свіженьке і корисне. Краса! Тоді, незважаючи на велике навантаження (будували будинок, розробляли ділянку, все тягали на собі, навіть будматеріали) ми були щасливі.
А чого не бути щасливими? Діти все літо під наглядом, мама при справі. Зручності і комфорт в ті роки нас так сильно не хвилювали, всі жили практично в однакових умовах.
Потім настали важкі часи і дача нас добряче виручала. Мама продавала зелень, овочами харчувалися всю зиму, сушили листя, ягоди. Коротше, дача була серйозною підмогою.
Тоді всі грядки ми віддали під моркву, буряк. капусту, картоплю. Поставили дві величезні теплиці, де вирощували редис, перці, томати, огірки. Працювати треба було багато, але ми розуміли – без овочів взимку буде туго.
Зараз часи інші, все можна купити в магазині, тому останні років 10-12 дача мене почала дуже втомлювати. Ми вийшли на пенсію, діти одружилися і розлетілися по своїх сім’ях. Я не бачу сенсу в тому, щоб і далі так багато працювати на дачі, я мрію нарешті про відпочинок. Кажу чоловікові – давай на море поїдемо, ось, зараз Туреччина не дорога, всім подобається. Або в санаторій поїдемо, от Марія, сусідка, днями повернулася, каже що все супер. А він мені – а помідори хто буде поливати? Та які помідори?! Кому вони потрібні?
Звичайно, діти і досі люблять приїжджати на дачу, особливо коли перша редиска або полуниця достигає, а потім їм нічого не треба. Невістка так і каже – ну навіщо мені відро огірків? На салат я і так куплю, не мотатися ж вам в інший кінець міста через кілограм огірків, а скільки часу пролежить це відро? Закрутки зараз молодь не робить, вважають, що то шкідливо, то дешевше купити, то зберігати ніде. Ви знаєте, я їх чудово розумію.
Я взагалі зрозуміла, що нам удвох з чоловіком не так багато і треба. Картоплю ми їмо вкрай рідко, діти, до речі, теж картоплю не їдять, так що вирощувати її я не бачу сенсу. Соління і варення вже теж не хочеться. А свіжий огірочок або яблучко простіше купити. Але ось чоловік ніяк очевидних речей зрозуміти не хоче.
Чоловік наполягає, щоб ми продовжували все садити, закрутки і соління робити. Для нього це якась база, спокій. Раптом що, а у нас закрутки є, протримаємося.
А я втомилася вже! Втомилася важко працювати, стояти з сапкою, поливати без кінця, розсаду з дому тягати, закрутки робити! Я вже немолода жінка, не можу стояти біля плити весь день. Та й кому потрібні ці закрутки? Пробую переконати чоловіка, але він глава сім’ї, я особливо не перечу. Мрію, коли йому самому набридне.
Та й взагалі я втомилася від дачі, не тільки від грядок. Я хочу іншого виду відпочинку. У місті можна піти погуляти в парк, пройтися по набережній, виставки, театри. А вже не люблю природу. Я хочу зробити укладку і відпочити культурно, а не стояти в калошах між кущами смородини та заростями моркви.
Знову ж таки, на дачі зручності вельми умовні. Невже я не заслужила пристойні умови? Але, на жаль, по грошах ми не потягнемо перебудову дачі, щоб всі зручності були в будинку Та й не хочу я жити там навіть в котеджі.
У сусідів по дачі розмови тільки про закрутки і колорадських жуків, у кого помідори перші дозріли. Я вже пройшла через це і тепер хочу жити по-іншому, без дачі. Тільки як переконати в цьому чоловіка. Я вже навіть сама наскладала гроші на море, вирішила 40 тисяч відпускних витратити на путівки в Туреччину, але чоловік як почув про цю суму, відразу сказав, що додасть ще свої відпускні і зробить, нарешті, на дачі ванну кімнату.
Я не знаю, як мені бути. Невже ця дача з нами назавжди…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
