Я розумію, що свекруха хоче, щоб потім синам у спадок залишилося по трикімнатній квартирі, але чому тоді мені здається, що я залишаюся в програші. В покупку я вкладаю свої гроші, а прописувати в квартирі доведеться всіх чоловікових родичів

З першого дня нашого спільного життя свекруха не переставала нам повторювати, щоб ми не тратили гроші, а збирали на квартиру. Всі мають жити окремо – це головний девіз чоловікової мами.

Ми, в принципі, з нею погоджуємося, але розуміємо, що назбирати на власну квартиру в наш час не так то просто, хоча і заробляю я доволі непогано. Тоді свекруха запропонувала нам свою схему, тільки я не впевнена, що я щось виграю з цієї ситуації.

Свекруха з свекром живуть в своїй трикімнатній квартирі, брат чоловіка одружився і пішов поки жити до дружини, а нам свекруха віддала свою стареньку однокімнатну квартиру. Саме цю квартиру свекруха дозволила нам продати, додати гроші, і придбати собі нову. Ми з чоловіком вже знайшли гарну двокімнатну квартиру в новобудові.

«Ти ж збираєш гроші?», – постійно питає мене свекруха.

«Збираю, нам же квартиру ще купувати», – відповіла я. Ось і добре, каже, вся надія тільки на тебе і мене. Нам треба купити трикімнатну квартиру, щоб синам було порівно! Вам ми нову купимо, а старшому синові ми свою колись віддамо.

«Купити трикімнатну» – це доплатити кілька кілька десятків тисяч доларів, щоб замість нашої омріяної двокімнатної квартири, купити більшу, трикімнатну.

Начебто непогана ідея – просторе житло, але є ряд жирних «але». У цій квартирі, де ми зараз живемо, прописані свекруха, мій чоловік, його дочка від першого шлюбу, брат мого чоловіка і його дочка. При покупці нового житла всі вони підуть «паровозиком» в нову квартиру, а при приватизації стануть і зовсім законними власниками часток.

Свекруха каже, щоб я зараз вкладала свої гроші, а потім вона мені їх віддасть. Може і так, ось тільки мені 31 рік, чоловікові 36 в липні буде, ми хотіли б вже якось вкоренитися у власному гніздечку, але я не впевнена, що варіант, який запропонувала свекруха, вдалий. В 2022 році ми планували переїхати в свою двокімнатну квартиру, на її покупку нам би грошей уже вистачило. А на трикімнатну треба або ще збирати, або зичити, або брати кредит.

Я розумію, вона хоче, щоб потім синам у спадок залишилося по трикімнатній квартирі (та, в якій батьки чоловіка зараз живуть і ось ця – майбутня), але чому тоді мені здається, що я залишаюся в програші?

Фото ілюстративне – business-post.

You cannot copy content of this page