З батьками свого чоловіка я не знаходжу спільну мову і зі своєю рідною мамою теж. Але я не вважаю себе винною, тому що проблема не завжди в дітях, часто вона полягає у відношенні батьків до своїх дітей.
У нас з мамою завжди були погані відносини, вона вважає що я їй життя зіпсувала. У чоловіка погані відносини, тому що вони старшу дочку люблять більше і не приховують цього.
Але ця історія не про мене. У мене є подруга дитинства, ми з нею дуже тісно завжди спілкувалися і її мама мені завжди здавалася ідеальною. Вона її ніколи не ображала, у всьому підтримувала, навіть коли вона з двома дітьми залишилася одна.
Подруга розлучена, з дітьми вона переїхала в будинок до своєї матері, який належав їм трьом в рівних частках. Там ще жила її молодша сестра. Поки вона була незаміжня, все було добре, але коли надумала виходити заміж, почалися проблеми.
У її мами відразу ж почалися необгрунтовані претензії до моєї подруги. Все закрутилося через те, що вона захотіла допомогти молодшій дочці грошима (подруга старша) і запропонувала викупити у неї будинок.
Все начебто нічого, вона згодна усіма руками, але проблема в тому що там з документами не все в порядку. Намагалися їй пояснити що спочатку потрібно все підготувати, щоб потім не було проблем, а вона ні в яку не чує нас. Звинувачує її в тому, що вона просто тягне час і не хоче допомогти сестрі.
Мама хотіла, щоб старша донька викупила в молодшої її частку, а та вже з грошима розпочне нове життя з чоловіком, можливо, гроші підуть на придбання квартири.
У подруги були якісь заощадження, але вона хотіла, щоб все було по справедливості. Щоб мама спочатку впорядкувала документи, а потім відбулася угода з продажу. Але мама не витримала, днями приїхала і виставила її з дому зі словами: – Швидко зібрала своїх дітей і пішла геть з мого будинку.
Подруга ошелешена, вона не могла повірити, що рідна мама може таке сказати, намагалася поговорити, пояснити все знову, говорила що не проти викупити будинок, але все даремно. Зібрала речі і пішла з дочками, благо було куди. Будинок порожній стояв у приятелів. А так що робити?
А мамі все одно, на телефон не відповідає, так відмовляється розмовляти коли до неї приїжджала. І хоча подрузі і належить третина будинку, але за таких умов повертатися додому вона не планує.
І як тут спілкуватися добре з батьками після цього? Якщо вони своїх дітей не чують і не розуміють. Ось така неприємна ситуація сталася, тому я вважаю, що у відносинах між батьками і дітьми не завжди все просто, і коли вони псуюються, далеко не завжди винні в цьому діти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел..
