fbpx
Життєві історії
Я родом з села, заміж вийшла 8 років тому. Так, мої свекри добре живуть, у них є власна трикімнатна квартира, дача і машина. Але ми з чоловіком, на їхнє майно не розраховуємо, хоча мій чоловік і єдиний у них син. З часом плануємо взяти собі житло в кредит. Але мама чоловіка постійно говорить, що все, що вона має, скоро належатиме моєму чоловікові, а значить, і мені, тому я маю все життя її слухати

Вчора чоловік прийшов додому і сказав, що мама запрошує нас до себе зустрічати разом Новий рік. Ніби нічого такого, але її пропозиція мене дуже обурила. Я ще минулого року сказала, що більше ніякі свята я з нею святкувати не буду.

В минулому році вони з свекром прийшли до нас. Я готувалася, весь день бігала, стояла біля плити і готувала, щоб ввечері накрити гарний стіл, але замість дякую я від свекрухи слухала лише зауваження, що я марнотратка, що я не господиня, що салати у мене не смачні. Хоча сама вона прийшла до нас з одною коробкою цукерок.

Потім вона почала говорити, що мої батьки мені нічого не дали, а пустили мене з порожніми руками. А що могли мені дати батьки, якщо вони і самі нічого не мають?

Я родом з села, заміж вийшла 8 років тому. Так, мої свекри добре живуть, у них є власна трикімнатна квартира, дача і машина. Але ми з чоловіком, на їхнє майно не розраховуємо, хоча мій чоловік і єдиний у них син. Ми поки знімаємо квартиру, у нас є донька, 7 років. А з часом плануємо взяти собі житло в кредит.

Але мама чоловіка постійно говорить, що все, що вона має, скоро належатиме моєму чоловікові, а значить, і мені, тому я маю все життя її слухати. А слухати її дуже складно. Вона інколи говорить такі нісенітниці, що просто неможливо це витримати. І закінчує словами, як нам пощастило, що нам задарма колись дістанеться і квартира, і дача.

Свекрусі 59 років, вона ще працює, і до речі, непогано заробляє. Але мови про те, щоб нам допомагати, чи внучці щось купити, у нас немає. Я не розраховую на її гроші, але щиро не розумію, куди вона їх діває, чи для чого складає. Невже не можна хоча б внучці щось купити – ляльку чи зимові чобітки. От нещодавно було свято Миколая, так вона навіть не згадала.

А моя мама, хоч і пенсіонерка, але відкладала гроші, приїхала до нас, навезла різних подарунків, навіть курточку зимову дитині купила. Каже, знаю, що ви на житло складаєте, економите на всьому, а мені багато не треба.

А потім свекруха ще й ображається, що моя донька любить мою мама більше, ніж її, мовляв, це я винна. А дитині ж нічого не треба говорити, вона сама все відчуває.

Я для себе зробила висновок – не хочу, щоб мені свекруха щось давала і не хочу спілкуватися з нею. Але чоловік не такий категоричний, як я. Він не хоче псувати з мамою відносини. Каже, що нам треба трохи потерпіти. Але скільки можна? Так і життя пройде, а я не хочу, щоб моїм життям керувала свекруха.

А сьогодні зранку мама чоловіка зателефонувала і продиктувала мені список страв, які я маю приготувати до Новорічного столу. При чому, продукти всі там не дешеві. Але свекрусі байдуже, вона сказала, що не матиме часу готувати, а стіл має бути шикарний, бо вона ще запросила в гості свою сестру. Зрозуміло, що мови про те, щоб повернути мені гроші за продукти, теж не було.

Чоловік просить мене зробити все, як каже його мама і не сваритися з нею перед Новим роком. А я відчуваю, що не витримую. Хочеться все кинути, зібрати доньку і поїхати в село до мами, де, може, і немає таких розкошей, як у свекрухи, але є родинне тепло і любов.

Фото ілюстративне – dailystar.

You cannot copy content of this page