fbpx
Життєві історії
Я приїхала з Італії додому і побачила, що моя донька нічого нового не придбала. Зате у її хлопця з’явився новий автомобіль, не важко здогадатися, куди поділися гроші, які я висилала доньці. Також з’ясувалося, що деяка техніка з квартири моєї мами чомусь переїхала до бабусі її хлопця. Не знаю, що робити, хочу забрати доньку з собою, але вона не погоджується

Я сама родом з бідної сім’ї, але у нас завжди панувала любов і взаєморозуміння. Зараз мені сорок років, а моїй дочці дев’ятнадцять. Так вийшло, що виховували ми її одні, з мамою. Ні у мене, ні у моєї мами доля не склалася.

В юні роки моя мама поїхала на інший край України заробити грошей на полях, де і познайомилася з моїм батьком. Вони одружилися і проживали в його будинку. Там з’явилася моя сестра і я. За матеріалами.

Через п’ять років батько нас вигнав і почав жити з іншою жінкою. Нас з мамою прихистила одна самотня бабуся. Батько платив мізерні аліменти. Мама постійно працювала, наше життя було в полях, городах і господарстві. Я виросла в чужих поношених, часом навіть не мого розміру, речах. Через роки мама випросила у держави житло. Ми їли на підвіконні і раділи першому стільцю, що з’явився у нас в домі.

У 18 років я розписалася з своїм хлопцем, так як чекала дитину. Народилася донька. Але мій чоловік все частіше заглядав до чарки. Грошей ще більше стало не вистачати. Коли доньці було 10 місяців, я не витримала і поїхала назавжди до мами.

Я працювала, але грошей так і не вистачало. Допомоги від колишнього чоловіка не було, аліменти він не платив. Величезне бажання дати моїй дочці все і допомогти мамі з будинком, де був потрібний капітальний ремонт, переповнювало мене.

У двадцять дев’ять років за допомогою моєї подруги я потрапила в Італію. Щомісяця всі гроші слала додому. Почався довгоочікуваний ремонт. Раз на рік я приїжджала на місяць додому у відпустку. Місяць пролітав як один і розставання з дочкою і мамою були для мене дуже болісними. Мені пощастило, і вже через два роки я була готова забрати дочку до себе, але через її батька я цього зробити не могла.

Інформації про нього я не мала, і він був оголошений в розшук. Два роки пошуків і плюс рік судів, починаючи з першого, де йому відновлювали документи. Нарешті був результат, і він був позбавлений батьківських прав. Доньці тоді було десять років. Але паралельно цими трьома роками розборок з колишнім чоловіком, я перейшла на роботи без контракту, маючи плюс в більшому заробіток і дворазовому виїзді в рік додому до дочки і мами.

На пошуки робіт з контрактом, які дозволили б мені вивезти доньку і маму, був потрібен час. В результаті дочці вже було чотирнадцять років, коли вона приїхала в Італію, пробувши тут всі літні канікули. Маму я була готова забрати через рік, але, на жаль, в 2015 році мама занедужала, що унеможливило її переїзд за кордон.

Також в цей рік я, нарешті, зустріла хорошого чоловіка, мою другу половинку, яку так довго чекала. У дочки також з’явилася нова любов. Я розривалася між двома країнами, де жили люди, яких я дуже любила. І вже через півтора року я з сестрою змушена була скинути роботи і залишити на одну людину, таким чином, кожні три місяці я змінювалася з сестрою по догляду за мамою.

На очах мамі ставало все гірше, вона перестала нас впізнавати. Я розуміла, що моя турбота дуже потрібна моїй мамі, тому залишалася з нею, але там за кордоном мене чекав мій хлопець і в планах ми хотіли розписатися.

А на додачу до цього всього моя донька знайшла собі хлопця, який мені зовсім не сподобався. Вона поступово перетворювалася в копію цього хлопця, де етика і любов не має значення. Мене вона все більше не чула.

У 2018 році за місяць я втратила і маму, і коханого, він не витримав розлуки і моєї постійної відсутності, тому розірвав стосунки. Я не знала, як далі жити. Я працювала, систематично слала гроші на задоволення зростаючого апетиту дочки, за якою стояв її наречений.

Усвідомивши, що якщо такими темпами далі триватиме, то моє здоров’я і рахунок швидко вичерпаються, я вирішила змінити тактику. За допомогою банку я купую будинок в Італії, що дуже обурило мою дочку. Дійшло до того, що без свого хлопця вона зі мною по телефону не хотіла говорити, але ж потрібно було обговорити її майбутнє.

Маючи владу над нею, він вказує їй з ким спілкуватися. В результаті він позбавив її друзів і, як виявилося, відібрав у мене. Останні півроку я їй говорила, що незабаром я за нею приїду, чуючи у відповідь від неї: «Я не хочу». Намагалася пояснити, що їй потрібно приїхати лише на два місяці отримати документ, навіть зі своїм хлопцем, якщо хоче. А потім, якщо все-таки не зміниться її небажання вчитися за кордоном, то зможе повернутися додому.

Я приїхала за нею. Квартира мами після їх року життя в ній була змінена до невпізнання, усюди був бруд. Донька неохоче ходила зі мною відкривати візу. Відкрили і застрягли, в зв’язку з останніми подіями, що відбуваються у світі. Рік не бачилися з дочкою, але ініціативи вона не проявляє, таке враження, що вона не дуже то і хоче мене бачити.

Я поїхала додому, де незабаром мала приїхати дочка. Але протягом двох місяців бачилися ми всього два рази. В результаті чого відкрилося, що деяка техніка з квартири чомусь переїхала до бабусі її хлопця (і я зажадала її повернути назад), нічого нового з речей вона не набула, маючи потік великих сум від мене, зате зір у комп’ютера посадила.

Але як виявилося, в кінці березня у мого майбутнього зятя з’явилася машина. Не важко здогадатися, куди дочка потратила гроші, які я їй весь цей час присилала.

Після цього я перестала висилати гроші доньці. Її хлопець дуже невдоволений цим моїм рішенням, та й донька теж. Зараз я не перестаю думати, як забрати доньку від нього, чекаю відкриття кордонів, але чи поїде дочка зі мною в Італію – не знаю, вона вже доросла і вирішує все сама. Як вона не розуміє, що я хочу для неї кращого.

Фото ілюстративне – MarieClaire.

facebook