В Італії на заробітках я була 15 років, а тепер повернулася додому, бо хочу влаштувати своє особисте життя.
Зараз мені 65 років, хоча всі кажуть, що я виглядаю молодша за свій вік.
Працювала я в Італії, спочатку було важко, а потім призвичаїлася.
Додому приїжджала щороку влітку у відпустку.
У мене є єдина дочка Люба, вона вийшла заміж і залишилася жити з родиною в нашому будинку.
Грошей я їй ніколи не жаліла. Собі відкладала половину місячної платні, а іншу частину завжди відправляла в Україну, ніколи не питала, на що вони ті гроші витрачають.
Коли внуки з’явилися, я і цукерки, і подарунки, і іграшки, і одяг – все купувала не шкодуючи грошей.
Зять теж на мене не в образі, коли вони машину захотіли, я без проблем дала майже десять тисяч євро.
От чесне слово, ніколи не шкодувала для дітей нічого. Була впевнена, що коли повернуся, мене радо зустрінуть.
В минулому році не стало моєї куми Анни.
Ми багато років дружили родинами. Я приїжджала на сорок днів, бо на пoхорон не могла вирватися.
І ось тоді у нас з Богданом, її чоловіком, відбулася розмова по душам.
Він не скаржився, але я бачила, що важко йому дуже. Він з тих чоловіків, які не знають що таке борщ з холодильника собі самому розігріти.
Анна була дуже хорошою господинею, Богдан завжди ходив у випрасованих сорочках, зранку на нього чекав сніданок, а після роботи – смачна вечеря.
Тому коли її не стало, Богдан просто розгубився.
А потім я повернулася на роботу, і ми з ним почали спілкуватися.
Майже щовечора Богдан мені телефонував і розповідав як пройшов його день. А я все питала – що він їв сьогодні.
Спочатку все було по-дружньому, а потім я і сама не помітила як ми зблизилися.
Одним словом, я вирішила, що буду повертатися додому і ми з Богданом станемо жити разом.
Впевнена, що Анна тільки б зраділа такому рішенню.
Я приїхала додому і відразу повідомила доньці і зятю, що виходжу заміж і планую чоловіка додому привести.
Що тут почалося! Мене не зрозуміли і не підтримали, від слова зовсім.
Дочка сказала, що в моєму віці не про заміжжя треба думати, бо перед людьми соромно.
Богдану я ще не говорила, що мої діти проти нашого одруження.
Не знаю, що мені робити, негарно все якось вийшло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі