Все своє життя я дбала про своїх доньок. Історія моєї бабусі мене навчила, що спадщину треба ділити між дітьми порівну.
У неї було аж шестеро дітей, але їй не все вдалося в цьому плані, бо моя мама з своєю сестрою через спадщину до кінця життя не говорили.
Як на мене, це дуже страшно, коли рідні люди не спілкуються роками через майно.
Мені зараз 64 роки, у мене є дві дорослі доньки.
15 років я була на заробітках в Іспанії, і з зароблених грошей особисто собі я залишала дуже мало.
Але дві доньки отримали від мене дві однакові квартири, я навіть купила квартири в одному будинку, щоб доньки жили близько одна до одної.
Ремонт і меблі я теж купувала однакові, все згадувала маму і тітку, і дуже не хотіла, щоб у моїх дочок теж так було.
Я раділа з того, що мої доньки жили між собою дружно. Коли вони вийшли заміж, то і зяті теж почали між собою дружити.
Приїхала я додому ще два роки тому, з собою привезла гроші, щоб і собі в хаті ремонт зробити. Планувала все змінити, навіть трохи добудувати, але не змогла я дітям нічого не дати.
І одна, і друга отримала від мене по 3 тисячі євро, то ж будуватися я вже не мала за що, а просто зробила хороший ремонт.
Я живу давно сама, ми з чоловіком розлучилися ще до моєї поїздки за кордон. Відколи він пішов від нас, ніякої участі в житті дітей не брав, абсолютно нічим не допомагав.
Влітку цього року я нарешті доробила ремонт, і вирішила зійтися з одним чоловіком.
Петро теж розлучений, ми з ним знайомі багато років, діти його теж дорослі, то ж нам нічого не заважає підтримати один одного в старості.
Жити ми вирішили у мене, бо в Петра нема особливо місця, там вже діти сім’ями обзавелися.
А я не бачу проблеми, в мене будинок щойно відремонтований, заведем невелике господарство, купим кілька курочок, наскільки я знаю, Петро господар хороший.
Ми навіть вирішили розписатися, щоб всім було зрозуміло, що у нас все серйозно.
І тут проявили характер мої діти – старша донька сказала, що вона категорично проти того, щоб я приводила додому чоловіка.
Назвала мене безвідповідальною, сказала, що я про дітей і внуків не думаю.
Я була впевнена, що молодша донька вслід за своєю сестрою теж почне мене картати.
Але Галина навпаки, сказала, що дуже рада за мене, і що я все роблю правильно, а вона мене завжди підтримує.
Мені прикро за старшу доньку, я ж все життя жила заради них, все однаково їм давала, але старшій доньці виявилося цього замало.
Ось чому так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
