З чоловіком ми прожили 17 років. Я була впевнена, що у нас прекрасна сім’я – чоловік і двоє синів.
Чоловік працював, я була домогосподаркою.
Коли діти трохи підросли, ми почали відчувати фінансові труднощі.
Знаєте, як воно буває, коли двоє хлопців в будинку, чим старшими вони ставали, тим більше витрат.
А тут ще й чоловікові почали затримувати зарплату. Нам доводилося рахувати кожну копійку. Іноді ми сиділи взагалі без грошей.
Загалом, жити стало важко, і нам довелося щось думати.
У якийсь момент я вирішила, що треба їхати на заробітки.
Згадала, що моя стара знайома дуже давно працює в Греції.
Порадившись з чоловіком, ми прийшли до висновку, що поїду на роботу саме я.
Адже у чоловіка є стабільна робота, нехай і з невисокою зарплатою.
Діти вже не маленькі, він впорається з ними.
Я наважилася і поїхала на заробітки в Грецію.
Працювати мені доводилося дуже багато і важко.
Іноді, щоб заробити зайву копійку, я працювала без вихідних.
Приїжджати додому мені вдавалося дуже рідко, перші три роки я взагалі не приїжджала, а потім – раз на рік у відпустку.
Але я вважала, що роблю правильно. Я ж не для себе, я старалася заради дітей.
Мені вдавалося непогано заробити, відправити хорошу за нашими мірками суму грошей додому.
Моя сім’я більше не сиділа без грошей. Я знала, що мої діти будуть одягнені і нагодовані.
Перш за все, наші стосунки з чоловіком були дуже теплими.
Я б сказала, що вони стали міцнішими. Ми дуже сумували один за одним, говорили по телефону щодня.
І це, незважаючи на те, що ми вже давно не молодята і позаду багато років шлюбу.
Мій чоловік цінував те, що я роблю для нашої сім’ї.
Коли я приїжджала додому, він буквально здував з мене порошинки.
Намагався зробити все, щоб я більше відпочивала, і мені було комфортно.
Так пройшло майже сім років. Я звикла до нового ритму життя, а моя сім’я – до відсутності мами.
Тоді я думала, що ще кілька років моїх заробітків, і ми зможемо відкласти пристойну суму грошей і пожити нарешті хоч трохи для себе.
Але, чим більше я працювала, тим більше ми з чоловіком віддалялися один від одного.
Наші зустрічі ставали все більше звичайними, не такими емоційними.
Здавалося, що чоловіку стало не настільки важливо, приїду я додому у відпустку чи ні. Я більше не помічала трепетного ставлення до себе.
Одного разу, коли я приїхала додому на день народження сина, мій чоловік сказав мені, що нашої сім’ї, по суті, давно немає. Є він і сини, а є я.
Нас об’єднує тільки спільний дім і діти, більше нічого.
Ми стали чужими один одному. Моя робота замінила мені рідних, а вони звикли до моєї відсутності.
Мені було дуже неприємно це чути, адже я ж старалася для них!
Хотіла, щоб мої близькі ні в чому не відмовляли собі! Я ж працювала заради їх блага!
Ось я так і грошей я багато не заробила і сім’ю втратила.
Ось що мені зараз робити – і дітям я не потрібна, бо вони вже практично дорослі, і чоловікові теж.
А для кого і для чого я тоді працювала?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати