Недавно я одружила свого єдиного сина. Переплелися і радість, і печаль, як то кажуть.
З однієї сторони – я раділа, бо Юрію вже 33 роки минуло, а він досі ходив в парубках. Я ж на заробітках, в Італії, вже 10 років, і відтоді він сам живе.
Я дуже великий будинок збудувала для нас, мріяла, як син приведе туди невістку, вони мені внуків народять, і коли я повернуся з заробітків додому, то буду насолоджуватися життям в колі великої родини.
Так що сам факт, що справа нарешті зрушилася з місця, мене неабияк тішив.
Але, невістка мені щось зовсім не сподобалася, і її батьки теж, але я вирішила не втручатися, подумала собі, що перше враження часто буває помилковим.
Молодята весілля не робили, розписалися в РАЦСі, син привів молоду дружину додому.
Марина і справді доволі молода, вона на 8 років молодша за мого сина. Але різницю у віці я проблемою не вважаю, мене більше турбує те питання, чи, часом, Марина з моїм сином не через гроші і будинок?
А наштовхнула мене на такі сумні думки одна ситуація, яка нещодавно трапилася.
Я приїхала в листопаді додому, у відпустку. В невістки якраз ювілей, 25 років, от я собі і подумала, що заодно і день народження відмітимо, і одруження їхнє, адже я на розпис влітку до них не приїжджала.
Я сподівалася, що ми роззнайомимося з сватами і невістко, подружимося, але в результаті я лише сильно засмутилася.
Мало того, що стіл довелося накривати мені – і в прямому, і в переносному значенні, бо і всі продукти я за свої гроші купила, і сама все приготувала, так ще, в підсумку, виявилося, що я замало невістці подарувала! А поставила я в конверт аж 100 євро – як на мене, це солідна сума.
Та невістці мій подарунок не сподобався, вона очікувала від мене більшого. А зрозуміла я це тоді, коли випадково підслухала розмову невістки з її мамою.
Я пішла на кухню, щоб зробити чай гостям, і почула, як невістка скаржилася мамі на мене:
– Ото жадібна свекруха! Подарувала лише 100 євро! А що зараз за ці гроші купиш? Навіть на золоті сережки не вистачить. Не розумію, як так можна, у неї ж єдиний син і одна невістка.
Сваха доньку заспокоювала:
– Ти , доню, мовчи поки-що. З часом свекруха всі гроші вам віддасть, бо кому ж все залишить, якщо крім вас у неї нікого і немає. Так що, просто трохи потерпи.
Від почутого в мене аж таця з рук випала. То 100 євро – це мало? А вона заслужила, щоб я їй більше дала?
Не розумію, що мені тепер робити? Як себе після цього поводити і з невісткою, і з сином?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
