fbpx
Життєві історії
Я приїхала в гості до подруги і ми пішли з нею в магазин, щоб продуктів купити. Ми набрали повну корзину всього, а коли підійшли до каси, заплатила за все я сама

З Любою ми знаємося ще зі школи, але життя розвело нас по різних містах. Люба вийшла заміж за Дмитра, живуть вони доволі далеко, тому більшу частину життя спілкувалися по телефону та через соціальні мережі. Але подруга з чоловіком постійно кликали мене до себе в гості, – приїдь, тільки квиток купи та й годі.

Ми тебе зустрінемо, нагодуємо. Люба з чоловіком приїжджали до мене частіше, щоліта майже, а восени у Люби день народження, на який мене дуже кликали. І одного разу я таки взяла відпустку і поїхала.

Приїхала у п’ятницю пізно ввечері, мене добре зустріли, запропонували макарони із сосисками, я відмовилася, попила кефір. Довго розмовляли і пізно вночі лягли спати. У суботу намічалася урочистість о п’ятій вечора.

Вранці почали готувати, гостей має прийти 10 людей, плюс нас троє. Я подарувала подарунок грошима, 2 тисячі гривень. Саме свято вдалося, сиділи довго, потім гості пішли, ми зі столу прибрали, решту вирішили поскладати вранці.

У неділю вранці я помила посуд, увечері у мене був поїзд. Настрій був чудовий. Ми пили каву, коли Люба запропонувала, давай зробимо піцу?

Їжа ще залишилася від свята, але коли їй хочеться, чому б ні, погодилася. Зібралися в магазин за продуктами, яких не вистачало для цієї страви. Я чомусь подумала, що коли вона запропонувала, то й платитимемо разом. Коли прийшли в продуктовий, я взяла візок, а Люба складала туди все, що сподобається.

Я була впевнена, що платимо навпіл, але коли підійшли до каси, Любка відійшла і стала складати товар, а я розплачувалася. Зробили піцу, підійшла до Люби уточнити із приводу грошей, вона сказала – потім. Більше підходити я не стала, вона про них також не згадала. У мене склалося враження, що так і було задумано.

Поїхала я від подруги дещо засмучена, вирішила, що більше не поїду. Думала, може, треба було мені купити продукти, ну наприклад у п’ятницю. Якби не свято, я, звичайно, щось купила, а так подумала все одно стіл накривати будемо. Та й подарунок я подарувала.

Після цього випадку моє спілкування з Любою звелося до мінімуму, ми майже рік не спілкувалися. А перед своїм днем народження вона мені зателефонувала і знову в гості кликала, сказала, що вони з Дмитром розлучилися, їй зараз підтримка моя потрібна.

Я знайшла відмовку, що мене з роботи не відпускають. І справа навіть не в тих грошах, які я заплатила тоді на касі, просто я подивилася на подругу з іншої сторони і вирішила, що нам краще не спілкуватися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page